Перейти до вмісту

Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. – Випуск 4 (2013).pdf/283

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Ф


«ФІЛІКІ ЕТЕРІЯ» («Товариство друзів», грец.) — грецька таємна організація (1814–1921), яка ставила за мету визволення Греції з-під панування Османської імперії. Заснована в Одесі грецькими емігрантами Е. Ксантосом, Н. Скуфасом і А. Цакаловим. У розбудові структури керівного центру і філій «Ф.Е.» орієнтувалася на досвід італійських карбонарських сект та масонських лож. Сформувалася як загальногрецька національна організація, до якої входили представники різних суспільних прошарків та професійних занять — купці, моряки, вчителі, священики, чиновники, співробітники консульств, військовики російської армії тощо. Своєю діяльністю вона охоплювала Грецію та всі зарубіжні країни Європи, Азії й Африки, де існували грецькі общини. У Російській імперії найбільша кількість її осередків знаходилася в містах України — Одесі, Ізмаїлі, Херсоні, Євпаторії, Севастополі, Києві, Ніжині, а також в Таганрозі, Москві, Петербурзі. Тут, як і в Греції та інших країнах, «Ф.Е.» займалася вербуванням («посвяченням») нових членів, поширенням ідей грецького патріотизму в пресі, літературі, мистецтві, залученням фінансових коштів для підготовки антитурецького повстання.

Після переміщення в 1818 штабу «Ф.Е.» до Константинополя Одеса продовжувала залишатися головною базою етеристів, звідки вони підтримували зв'язки з визвольними рухами в Османській, Російській та Австрійській імперіях — сербським, молдовським (членом «Ф.Е.» став господар Молдови М. Сутсоц), румунським, болгарським, албанським, а також Південним товариством декабристів.

У квітня 1820 в Петербурзі до «Ф.Е.» вступив генерал-майор російської служби О. Іпсіланті, який перебрав верховне керівництво товариством і в червні того ж року переїхав на Південь, де в Одесі, Кишиневі, Ізмаїлі під його орудою збиралися загони добровольців для виступу проти Порти. Основну частину серед них складали посланці грецьких громад та інші жителі українського Причорномор'я. 21 лютого 1821, з'єднані під командуванням О. Іпсіланті, вони розгорнули бойові дії на території Дунайських князівств. Цей збройний виступ, хоча й був придушений турецьким військом (червень 1821), викликав в Європі, в тому числі в Україні, великий резонанс і рух волонтерів на допомогу грекам, послужив початком національно-визвольної революції в Греції, завершальним етапом якої став 1829 — рік визволення країни від османського поневолення.