Сторінка:Україна на карті Європи.pdf/106

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

дній арені. І хоч на той момент договір не міг змінити військову і політичну ситуацію на краще, він став реальним кроком у ствердженні української незалежності, особливо у територіальному питанні та створенні щодо нього належних правових прецедентів.

У Брестському мирному договорі, в розділі першому, ст. 2 були визначені зовнішні кордони УНР на заході та півночі: "1) Між Австро-Угорщиною, з одної, і Українською Народною Республікою, з другої сторони, наскільки ті дві держави граничитимуть з собою, будуть ті границі, котрі існували між Австро-Угорською монархією і Росією перед вибухом війни. 2) Дальше на північ ітиме границя Української Народної Республіки, починаючи від Тарнограда западно по лінії Відгорай, Щебрешин, Красностав, Пугачев, Радин, Межиріччя, Сарнаки, Мельник, Високолитовськ, Каменець, Литовськ, Пружани, Вигонівське озеро. Подрібно установлятиме границю мішана комісія після етнографічних відносин із узглядненням бажань населення".

Запропонована лінія кордону з Польщею в цілому відповідала західним етнографічним межам розселення українців. Таким чином, за Брестським мирним договором до УНР відходили Холмщина, Підляшшя, а також Брестський і Кобринський повіти Гродненської губернії. Передача територій, окупованих німецьким і австрійським військом під юрисдикцію УНР мала відбутися одразу по ратифікації мирного договору.

Радянська Росія підписала мирний договір з Німеччиною та її союзниками 3 березня 1918 р. За умовами цього договору (ст. VI) РСФРР зобов'язувалася укласти мирний договір з Українською Народною Республікою, визнати мирний договір від 27 січня між Україною та країнами Четверного союзу, а також вивести свої війська з території УНР.

Реалізація обох Брестських мирних угод надавала Україні можливість слідом за північними і західними, визначити за етнографічним принципом і свої східні кордони. Як видно з протоколів засідань Ради народних мініст-

106