Сторінка:Україна на карті Європи.pdf/113

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Спочатку у Берліні розглядалася можливість встановлення протекторату над Кримом. Але з часом перемогла позиція, згідно з якою півострів мав бути переданий Україні на правах автономії.

На території Криму перебували німецькі війська, які у квітні вигнали звідти більшовиків. У травні-червні за згодою з німецьким командуванням тут був утворений Кримський крайовий уряд. Серед його членів переважали урядовці Російської імперії, на чолі стояв генерал С. Сулькевич. І хоча в кримському уряді боролися різні політичні течії, головним напрямком його діяльності було визначено створення незалежного від України державного утворення, яке в майбутньому мало увійти до складу відновленої "єдиної Росії".

Українська Держава не визнавала "самостійності" Криму і вела наполегливу боротьбу за приєднання півострова. Гетьман П. Скоропадський та міністерство закордонних справ неодноразово зверталися до німецького командування та дипломатів з проханням посприяти у справі приєднанні Криму до України. Український уряд надавав широку допомогу українофільським течіям в Криму. Були виділені кошти на підтримку українських газет, громадських організацій, зокрема, спеціально створеного "Комітету степової України", українських кооперативів та інформаційного бюро МЗС України у Сімферополі.

Але всі ці заходи не призвели до змін на краще, у кримському уряді все більше брали гору проросійські настрої. У відповідь на антиукраїнську політику, Рада міністрів розпочала митну блокаду Криму. Було припинено перевезення товарів залізницею та морем. Економічного тиску Крим не витримав і згодився шукати компромісів. До цього його спонукала також і зміна позиції Німеччини, уряд якої в ході візитів до Берліну П. Скоропадського та Ф.Лизогуба погодився з українською точкою зору на шляхи вирішення кримської проблеми.

Таким чином, шляхом цілого ряду політичних і дипломатичних зусиль справу було зрушено з місця. На почат-

113