Українська галицька армія знайшли притулок на території УНР, де деякий час вели своє існування. УГА разом з армією УНР взяла участь у великій наступальній операції проти Червоної армії. Успішний наступ з'єднаних українських армій був зупинений, коли у боротьбу проти них вступила біла Добровольча армія. Військові поразки змусили урядові установи УНР та ЗУНР залишити свою територію. 16 листопада 1919 р., проіснувавши трохи більше року, ЗУНР припинила існування. Її уряд переїхав до Відня, де протягом 1920–1923 рр. діяв як екзильний державний центр.
Непевний статус Галичини нам покаже ексклюзивна карта з "Атласу Перемоги" лондонської газети "Дейлі телеграф" 1920 року (рис. 31). Оскільки її готував інший упорядник, аніж більшість тогочасних британських картографічних видань (зазвичай решту робив Единбурзький картографічний інститут Королівських картографів Бартолом'ю), то й вигляд Європи у "міжчассі" тут трохи інший. Автор цього видання Олександр Гросс зафіксував території, які не мали на момент видання юридичної приналежності: зони плебісцитів (у Східній Пруссії та Верхній Сілезії) і Галичину, щодо якої ще не було «ясності». Цілком імовірно, що це - єдина політична карта Європи, на якій є "нічия" Галичина. Через це вона нас цікавить, як вагомий феномен доби. На тій же карті ми побачимо незалежні закавказькі держави, окуповані радянською Росією у 1920–1921 рр.
