Восени 1919 р. Паризька конференція повернулася до східно-галицького питання. Рішення на користь Польщі приймалося з огляду на поразки білих армій А. Денікіна та О. Колчака у боротьбі з Червоною армією. 21 листопада 1919 р. великі держави ухвалили компромісне рішення про подальшу долю Східної Галичини. Був ухвалений "Статут управління Східною Галичиною", згідно якого Польща отримала мандат Ліги Націй на управління нею терміном на 25 років з обов'язковим забезпеченням галицьким землям автономного устрою. 8 грудня 1919 р. Найвища рада Антанти під тиском польської сторони визнала східним кордоном Польщі т. зв. "лінію Керзона"[1], яка не відповідала етнічним кордонам Польщі й залишала під польською владою споконвічні українські землі Холмщину, Підляшшя, Лемківщину, Посяння.
- ↑ Я повторюся, що завданням даної книжки не є вивчення процесу формування кордонів України, а лише ретроспектива окреслення території. Тому подробиці щодо "лінії Керзона" та її історичної долі ми опускаємо.
