Попри усіляку можливу плутанину, яка утворилася у "Космографії" Аноніма, можна припускати, що сама візуальна структура його карти (кругла форма, східна орієнтація, поділ на години, ідентичні "розі вітрів") стануть в пригоді для запозичення багатьом середньовічним картографам. Тільки от "центром землі" на них вже буде не Равенна, а святе місто Єрусалим. Бо ж сказане у Єзекіїля
5.5: "Так говорить Господь Бог: це Єрусалим! Я поставив його серед народів, і навколо нього – землі".
Середньовічні карти світу (mappae mundi) багато у чому наслідували античні чи пізньоантичні зразки, передовсім Аноніма, але збереглося їх набагато більше, аніж давніших: це і простенькі схеми з кількома географічними назвами, намальовані у рукописних книжках, і дійсно монументальні, настінні – як от Ебсторфська карта, на якій бл. 1600 написів-повідомлень (легенд). "Картографічна потреба" західнохристиянського Середньовіччя полягала у наочному, дидактичному зображенні християнського бачення цілого світу, і це була цілком практична ідеологічна потреба. Спочатку це були загальноорієнтовні схеми, що ілюстрували будову християнського світу, але з якогось моменту підйом західноєвропейської цивілізації та її експансія (зокрема Хрестові походи ХІХІІІ ст.) вимагали усвідомлення свого місця на землі. Європа залишалася, як і раніше, лише однією з трьох сторін світу; Азія і Африка перебували у володінні невірних мусульман. Втім, Європа мала свою місію, і її уявним духовним осередком, центром земного диску став Єрусалим, який знаходиться в Азії. Певний час ним володіло християнське рицарство, потім він був втрачений, але відчуття "місії" вимагало, аби саме він, а не Рим (чи тим більше Париж, чи інше місто) перебував у середині світу як його уявна вісь.
З точки зору найпростішої "схеми", реальні форми континентів, гір, річок, морів та країн не мали суттєвого значення. На "схемах" земне коло дуже гарно поділялося на чверті (Європа знизу зліва, Африка знизу зправа і дві
