Що ж вони оповідали про терени східної Європи? Остання, як і раніше, залишалася на краю Ойкумени та була джерелом небезпеки. Наслідуючи Біблії, християнське середньовіччя пов'язувало по простій асоціації з "кінцями світу" (периферією карти) особливо неприємні речі. А північ і північний схід (той самий "Аквілон") були особливо загрозливі. Там мешкали апокаліптичні біблійні народи Гог і Магог, заперті Олександром Македонським за Каспійськими горами. Ці народи чекали на кінець світу, аби принести смерть і загибель. "Схід" у сенсі ховання майбутніх небезпек був не гіршим за інші частини світу, але актуальні тоді угорці, русь-варяги та монголи, які завертали до західної та південної Європи зі сходу, аж ніяк не сприяли позитивному іміджу цього регіону.
Що ж до окреслення "українського простору", то побачимо ми його (звісно без підпису "Україна") на тих картах, авторам яких заманулося додати трохи подробиць до схеми Т-О. Оскільки їм закортіло урізномантінити поперечину Т, то зліва вона у них починає розділятися на Танаїс і Данубій (Дунай), а з протилежного боку їм для рівноваги відповідає Ніл, який поділяється на рукави.
Натомість північну "варязьку візію" нам демонструє Ісландська карта сер. ХІІІ ст. Вона цілковито "писана", без графічних позначок, символів і малюнків, просто відтворює "схему". Цікава вона, зокрема, тими характеристиками частин світу, які (окрім чотирьох сторін світу та сезонів року) є для нас незвичними: дванадцять вітрів, віки (дитинство, юність, старість, дряхлість), якості (тепло, спека, волога, холод), елементи тіла (кров, вода, дух, плоть). І, крім того, на ній позначені лише три міста у Європі: Рим, Константинополь і Київ (Kio). І наявна така країна як Русь (Rusia). Є ще кочівники (Eronei). Очевидно, що для міцної історичної пам'яті ісландців, відбитої у циклі усних і лише набагато пізніше записаних саг, найпівденніший форпост скандинавського світу – Київ (якщо не брати їхніх "онучатих племінників" норманів у Си-
