Сторінка:Україна на карті Європи.pdf/28

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


практичним дороговказом вони б навряд чи змогли. Але усе таки за середньовіччя з'явилися й карти, які були дуже точними і інструментальними – морські навігаційні карти-портолани. За хронологією вони є вповні "середньовічними" (відомі в джерелах з ХІІ по XVII ст., збереглися з XIV ст.), за віросповіданням авторів та користувачів частково "християнськими" (бо користалися і створювали й мусульмани), але становлять разючу відмінність із картами типу Т-О. Тому їх виокремлюють в окремий сюжет історії картографії.

Слово "портолан" – італійського походження (від слова porto – порт, гавань) і означає навігаційну карту водного простору з описом орієнтирів узбережжів та румбовими (компасними) лініями. Історики картографії у ХІХ ст. зупинилися на назві "морська карта-портолан", аби не плутати з описовими писаними портоланами. Оскільки ми ведемо мову про карти, то у нас далі "портолан" буде лише навігаційною картою.

Ми можемо здогадуватися, що портолан є нащадком античного периплу. Проте вчені констатують відносно "раптову" появу середньовічних портоланів на поч. XIV ст. у вже доволі досконалій формі. Попередні, перехідні, зразки, "протографи" нам невідомі, але можна припускати, що десь в межах Середземномор'я існувала навігаційна картографічна традиція, яка втратилася для далеких нащадків. Версій щодо виникнення портоланів чимало, і, як вказує їх дослідник І.Фоменко, найбільш інтригуючою є їх вражаюча докладність і точність. Остання з точки зору нашої сучасної логіки не могла бути результатом одномоментної інновації, лише результатом тривалого збирання і уточнення інформації. А так, начебто одразу виникає готовий високоякісний продукт, точність якого буде перевершеною лише завдяки навігаційним інструментам та астрономічним відомостям доби Великих географічних відкриттів та Просвітництва. Для прикладу зазначимо, що якщо широту могли порахувати

і за часів Античності, то довготу – другу необхідну коор-

28