узбережжя, появу Молдавського князівства, падіння
Константинополя та перетворення Османської імперії на
велику державу. Потенційну присутність русинів ми можемо відчути скоріше за варязькою спадщиною у назвах: insula Rossa (острів Джарилгач), Roxofar (пункт на
півострові Тарханкут), Varango Limena (Варязька Стіна
неподалік від Россофара). Їх розташування нагадує сліди
шляху "з варяг у греки".
Загалом наші терени лишалися для італійських моряків на периферії інтересів – як віддалені зовнішні землі. Але серед тих топонімів, які ґрунтовно зібрав відомий дослідник портоланів І. Фоменко, ми можемо натрапити й на більш цікаві назви. Але враховуємо, що портолан "закінчувався" неподалік від берега, і тому вказані назви говорять про те, що цей об'єкт може знаходитися, там де підписано, а може – і далеко за межами карти у "тому напрямку". Є у нас (перераховую за І. Фоменком - від Дунаю до Дону) Європа, Сарматія Європа, Русія, тартари буджацькі, Валахія, Бессарабія (це усе у межах Бессарабії, Русія – подалі за тартарами і Валахією, за Дністром на схід – Подолія, тартари очаківські, турецьке "Ард алРусіа" (Русь), Тартарія, Куманія, Аланія. Далі вже відомий нам Танаїс. Крим зветься або "Таврикою" або "Кимеа". Ланцюжок портів не внесе тут чогось суттєво нового. Політичні позначки ми вже згадували, єдине що, на портолани такі реалії потрапляли із запізненням на 15–20 років. Зрозуміло, що шляхом від Чорного моря до Русії, виходячи з інформації портоланів, могли бути Прут, Дністер і Дніпро. Лідером уваги італійських торговців і навігаторів у наших краях був, звісно, Білгород на Дністрі, який у них мав назву Монкастро. Над ним до часу майорять прапори з тамгою Джучидів (символ влади Золотої Орди), а бл. 1450 підіймається бичача голова з гербу молдавських господарів.
Коли ж обрії портоланів розширялися, то туди втрапляли й навіть російські міста під ординською тамгою – на карті Анджеліно де Лалорто (1339; є Рязань, Москва,
