Сторінка:Україна на карті Європи.pdf/45

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

присутність цієї назви саме у Прикарпатті на картах, починаючи з XV ст., є цілком закономірною. Якщо ми згадаємо карту Бернарда Ваповського (на якій відсутні політичні та адміністративні кордони – рис. 10), то там "Руссія" блукає від просто "Руссії" в Галичині до "Руссії Альби (Білої)" біля Московії, – а от починаючи з різних редакцій Вацлава Гродецького (рис. 12), коли вже зображуються адміністративні кордони воєводств, то вона логічно стає однопорядковою назвою з такими саме регіональними назвами воєводств як "Волинь" та "Поділля". Хоча з історичної перспективи або ж назв країн, "Руссю" були усі ці українські воєводства разом, а вже тим більше Київщина чи згодом – Чернігівщина. Але загалом, якщо брати назву "Русь" у широкому сенсі, то (як ми вже згадували) польські, верхньонімецькі та південноєвропейські картографи зазвичай писали її у Прикарпатті, а північнонімецькі, нідерландські та англійські – на теренах ближчої до них північної Новгородщини поруч із відповідною "Новгардією".

Після 1569 р., коли українські землі Великого князівства Литовського перейшли під владу корони Польської, підпольська Русь могла замінятися синонімічною назвою "Украйна", як це було в одному з універсалів короля Стефана Баторія (1580), цитованому українським істориком П.Сасом: "старостам, підстаростам, державцам, княжатом, паном, рицерского стану людем на Украйне Руской, Киевской, Волынской, Подляшской, Браславской мешкаючим". Відповідно, тут до "Украйни" відносяться Руське, Волинське, Київське, Підляське, Брацлавське воєводства. Це доволі раннє і змістовно широке використання назви "Украйна", і тому ця цитата становить собою передчуття її подальшої «кар'єри».

За наявності прикарпатської Русі у центральній Європі, стає зрозумілим, чому з того південного ракурсу дуже довго не сприймалися спроби Московської держави іменуватися "Руссю", стійке західне вживання слова "московит". Адже очевидна Русь знаходилася у східній частині земель

45