що союз зі шведами не був чимось новим в українській зовнішньополітичній практиці: Хмельницький після розчарування у Москві також дивився переважно на Балтику. Подальша сумна історія поневірянь "мазепинців" нам відома: Полтава, Переволочна, Бендери, смерть Мазепи, невдалі спроби реваншу Пилипа Орлика.
Для європейських картографів Північна війна була одним із вдалих бізнес-проектів. Поважний континентальний конфлікт, який тривав два десятиліття, за яким було зручно стежити, маючи перед очима театр воєнних дій. Як слушно писав невдовзі, у 1730 р. шведський географ Штраленберг, "хоча більшість мистецтв під час війни занепадає, географія розвивається і удосконалюється". Не знаємо, чи були схильні тодішні шанувальники політичних новин пересувати прапорці по мапі, позначаючи рухи "фронтів", але карти Прибалтики після 1700 р. почали користуватися значним попитом.
1702 р. амстердамський гравер Даніель де ля Фей (1640–1709) видав "Атлас кішеньковий театру війни в Європі", у якому щодо східного театру застосував варіант карти француза А. Феротея де ля Круа (1640–1715) "Польське королівство з його кордонами", створену до 1693 р. На ній зображено 12 щитів з гербами воєводств та територій, що входили до Речі Посполитої; є серед них (можливо уперше на карті) і герб України (на щиті – Ukrine, на мапі – Ukraine) зі стоячим галицьким левом, а на самій карті зазначено "Україна або земля козаків". Сам напис проходить уздовж Волині, Київщини і Поділля. Галичина та Берестейщина окреслені як "Чорна Русь", окремо від "України", хоча остання, як ми могли помітити, має вочевидь галицьку символіку. Це поки єдиний відомий на карті геральдичний зв’язок між Наддніпрянщиною та Галичиною (рис. 16).
