проявилася у розкішному "Новому і повному атласі" (Лондон, 1719), де майже кожна карта присвячена якомусь поважному можновладцеві – від англійської королеви Анни і герцога Мальборо до російського царя Петра І. Звичайна карта називається традиційно: "Московія в Європі". На ній "Russia", як було звичним для північноєвропейської картографії, розташована біля Білого моря. А от у ому ж виданні на карті Московії, присвяченій "Петру Олексійовичу", назва країни змінюється: "Росія або Московія". І з'являється на теренах Гетьманщини не менш цікавий дещо заплутаний напис, який наводить на меланхолічні роздуми: "Землі старої України" або ж "Землі колишніх козаків" – дивлячись як читати...
До середини XVIII ст., після розв'язання "українського питання" Полтавою, здавалося, що карти України, засновані на Боплані, підзабулися і вийшли з поточного обігу картографічних служб і редакцій. Наші краї знову опинилися на маргінесі уваги, і на 1770-ті рр. начебто втратили свої географічні подробиці. Україну в якомусь сенсі можна було відкривати наново.
Втім, усе ж не будемо вже так швидко ховати карту України упертого Ґійома Левассера. Вона втрапила ще в паризький "Універсальний атлас" батька і сина Роберів де Воґонді (1757). Але тут ми можемо простежити очевидний "польський слід", адже Робер-син був вихованцем і співробітником Нансійської академії. Останню утримував колишній польський король, прихильник Просвітництва (та й, згадаємо, в свій час – кореспондент Івана Мазепи) Станіслав Лещинський (правив у 1704–1709, 1733–1734 рр.), у побутування своє герцогом Лотаринзьким (1738–1766). То ж картографічні сюжети, пов'язані з Річчю Посполитою, мали певні пріоритети. Адже "Україна" була картографічним нюансом до карт саме Польщі. У Воґонді вона знаходиться на польському правобережжі Дніпра. Якщо ж ми візьмемо ширші обрії чи більшу перспективу, – наприклад карту Європи, – то у Воґонді ми побачимо лише кордон Польщі і Європейської Росії по
