місцевого населення складали українці. Саме такий принцип і відстоював доповідач. Край, заселений українським народом, політично перебував у складі двох імперій – Російської та Австро-Угорської. Українські землі, що входили до складу Російської імперії, називалися "Наддніпрянською Україною". Спираючись на етнографічний принцип, доповідач стверджував, що у 1917 р. українськими могли вважатися такі адміністративнотериторіальні одиниці:
У повному складі губернії: Волинська, Катеринославська, Київська, Подільська, Полтавська, Харківська, Херсонська (від 68% до 97% українців);
Чернігівська губернія (за винятком чотирьох північних повітів: Мглинського, Новозибківського, Стародубського, Суражського);
Таврійська губернія (без Криму);
Грубешівський, Томашівський та Влодавський повіти Холмської губернії;
Катеринодарський (51,8% українців), Єйський (73,9% українців) і Темрюцький (75,2% українців) відділи на Кубані;
Хотинський повіт (79% українців) Бессарабської губернії;
Брестський (64,4% українців) та Кобринський (79,6% українців) повіти Гродненської губернії;
Бирюченський (69,3% українців), Богучарський (82,2% українців), Валуйський (52,9% українців), Острогожський (93,5% українців) повіти Воронізької губернії;
Таганрозький округ (61,7% українців) Області війська Донського;
Грайворонський (57,3% українців), Новооскольський (50,8% українців), Путивльський (51,9% українців) повіти Курської губернії;
Новогригоріївський (50,7% українців) повіт Ставропольської губернії.
Адміністративний устрій південної Росії з відповідними губерніями ми можемо побачити на рис. 27. Критері-
