Сторінка:Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи (2014).pdf/101

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

шив частково оперти свою періодизацію історії козаччини на рішення Хмельницького порвати з Польщею і боротися за незалежність. У 8-му томі «Історії» він розглянув інтелектуальні передумови для створення української держави у 1648–1649 роках і значення національного аспекту повстання. У заключних главах 9-го тому він подав солідне документальне підтвердження намірів гетьмана і козацької старшини приєднати західні українські землі, «де жили руські люде і [руські] церкви були»[1]. За словами Грушевського, ці наміри привели козаків до перегляду їх відносин із шляхтою та міщанами в регіонах, які не зазнали революційних соціальних перетворень центральних українських земель. Грушевський зробив великий внесок у вивчення держави, еліти та національних устремлінь в минулому України. Не лише Липинський використовував праці Грушевського для вдосконалення своєї теорії про роль шляхти у повстанні Хмельницького, але й Грушевський вітав внесок Липинського у вивчення еліти. Однак тепер Грушевський вважав, що Липинський і його послідовники надмірно заглибились у опис епохи, яку він розглядав як анахронічну й ідеалізовану, а також, що у них відсутній інтерес до соціальних проблем і конфліктів.

У передмові до 9-го тому Грушевський визнав, що його масивна робота не містить схематичного розгляду соціально-політичних інститутів часу Хмельницького. У цьому зв’язку він відзначив зусилля свого талановитого львівського учня Івана Крип’якевича, який, натхненний державницькою ідеологією, розробляв новий і плідний напрям дослідження[2]. Але у заключних міркуваннях у 9-му томі Грушевський приділяв мало уваги безсумнівним державотворчим здобуткам, що були окреслені Крип’якевичем. Якщо Грушевський приєднався до заклику державників вивчати оточення Хмельницького як прогалини у дослідженні, то його власні зауваження стосовно цього оточення у кінцевому рахунку слугували очорненню Хмельницького, незважаючи на заяви історика у зворотному.

У «Загальних завваженнях» Грушевський оголосив про свій намір подати нову оцінку гетьману та його правлінню, що дещо відрізнятиметься від представленої в його численних працях останніх тридцяти років[3]. Основою цієї оцінки була критика Грушевським нового культу Хмельницького. Під час огляду своїх попередніх праць про гетьмана Грушевський відкрито визнав, що час, коли він писав, вплинув на його оцінку: наприклад, його стаття 1898 року захищала Хмельницького від спроб (імовірно з боку Пантелеймона Куліша і польських істориків ) представити гетьмана «диким руїнником, морально-підупалим піяком»[4]. З тих пір Грушевський змінив деякі свої погляди, особливо щодо

  1. ↑ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. ІХ. — Пол. ІІ. — С. 1495; у англомовному виданні: Hrushevsky M. History. — Vol. 9. — Bk. 2. — Pt. 2. — P. 424.
  2. ↑ Крипʼякевич Іван. Студії над державною Богдана Хмельницького // ЗНТШ. — 1925. — Т. 138–140. — С. 65–81; 1926. — Т. 144–454. — С. 109–140; 1927. — Т. 147. — С. 55–80; 1931. — Т. 151. — С. 111–50.
  3. ↑ У роботі «Stanisław Michał Krzyczewski» на с. 149 Липинський посилався на статтю Грушевського від 1907 р., яка закликала проаналізувати, що було вартісного у гетьмана та в його діяльності.
  4. ↑ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. ІХ. — Пол. ІІ. — С. 1486, примітка 1; у англомовному виданні: Hrushevsky M. History. — Vol. 9. — Bk. 2. — Pt. 2. — P. 420. — N. 12.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Україна_на_історіографічній_мапі_міжвоєнної_Європи_(2014).pdf/101&oldid=127099