Сторінка:Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи (2014).pdf/113

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

вання цілих речень та абзаців, які мали свідчити про зацікавлення урядом Франції долею козацтва і плани його залучення до боротьби з Росією; 3) фальсифікація документів (як от вкрай популяризованої в сучасній історіографії обіцянки Наполеона задунайським козакам відновити Запорозьку Січ після перемоги над Росією). Окрім того, чимало тверджень Борщака (наприклад, не підтверджені жодним джерелом роздуми Наполеона у Москві 1812 р. про можливість просування його армії через Україну) мають суто постулятивний характер. Перелічені вище відходи від фактичного змісту джерел робилися із подиву вартою послідовністю, аби створити ілюзію інтенсивного зацікавлення французьких політиків незалежністю України, хоч сам Борщак ще 1923 р. писав про методологічні принципи роботи дослідника з документальним джерелом: «Ми знаємо, оскільки небезпечно з наукового боку й оскільки це велика спокуса модернізувати певні історичні явища, знаємо, що не треба переставляти слів у століттях: вони мають свій зміст й анахронізм є найгіршим варваризмом у історії»[1].

Праця «Наполеон і Україна»[2] задумувалася як остання, п’ята, частина, анонсованого І. Борщаком дослідження про майже тисячолітню історію контактів між Францією й Україною. Перша її частина мала бути присвячена часам Філіпа I й Анни Київської (так і не була реалізована, окрім загальних думок), друга — добі Мазаріні, Сірка і Хмельницького (реалізована частково у кількох розвідках)[3], третя — часам Людовіка XIV і Мазепи та Пилипа Орлика[4], четвер-

  1. ↑ Борщак І. Польські плани супроти України за Наполеона в світлі сучасних подій // Нова Громада: Суспільно-політичний журнал / Під редакцією С. Вітика. — Ч. 3–4. — Відень, 1923. — С. 46.
  2. ↑ Борщак І. Наполеон і Україна. З невідомих документів із тогочасними ілюстраціями. — Львів: Бібліотека «Діла», 1937. — 127 с.
  3. ↑ Борщак І. 1652, 1653 і 1654 роки на Україні по Французькій газеті (Gazette de France) // Дніпро: Альманах. — Львів, 1925. — С. 102–105; Борщак І. Україна, Литва і французька дипломатія в 1648–1657 рр. (російський переклад з рукопису 1931 р.) подано в чаті: http://www.laborunion.lt/memo/modules/sections/index.php?op=viewarticle&artid=40; Борщак І. Франція і Переяславська рада // Вісті Європейського Відділу НТШ. — Ч. 6. — Париж, 1954. — С. 14–20.
  4. ↑ Борщак І. Україна і французька дипломатія XVIII віку // Нова Україна. — Ч. 2. — Прага, Берлін, 1923; Борщак І. Гетьман Пилип Орлик і Франція // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Т. 134–135. — Львів, 1924. — С. 79–136 (перевидання: Гетьман Пилип Орлик і Франція (з додатком Маніфесту від 4 квітня 1712 року) // Хроніка 2000: Український культурологічний альманах. — № 2–3. — К., 1995. — С. 104–117); Борщак І. Вольтер і Україна // Україна. — К., 1926. — Кн. 1 (16). — С. 34–42 (перевидання: Хроніка 2000: Український культурологічний альманах. — Київ, 1995. — № 2–3. — С. 118–127); Борщак І. Шведчина і французька дипломатія // ЗІФВ ВУАН. Історична секція. — К., 1929. — Т. 27; Борщак І. Україна в Парижі — папери Пилипа і Григора Орликів // Україна: Українознавство і французьке культурне життя. — Зошит 3. — Париж, 1950. — С. 145–150; Борщак І. Орликіяна: невидані листи П. Орлика до Станіслава Лещинського й до кардінала Флєрі в 1725 р. // Україна: Українознавство і французьке культурне життя. — Зошит 10. — Париж, 1953. — С. 826–834; Борщак І. Мазепа. Орлик. Войнаровський: Історичне есе. — Львів: Червона калина, 1991. — 256 с.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Україна_на_історіографічній_мапі_міжвоєнної_Європи_(2014).pdf/113&oldid=128697