Сторінка:Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи (2014).pdf/114

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

та — діяльності Петра-Григорія Орлика у Франції й інших державах[1]. Про свій задум Борщак писав наступне:

«Аж після такої аналізи у відношенні до головних європейських країн, можна буде зробити загальну синтезу зносин Європи з Україною в минулому.

Питання це досі зовсім не студійоване в нашій історіографії, а причиною цього стали важкі умовини нашої нації за останніх два століття. Драгоманов розумів велику вагу цього питання, коли писав 16 жовтня 1872 року до Мелітона Бучинського: “Хотьби який-небудь привід був нам в світ висунути носа”»[2].

Щоб знайти такий привід, І. Борщак здійснював систематичні пошуки у французьких архівах і бібліотеках, бо, за переконанням дослідника, «ні польські, ні російські джерела не можуть дати справжньої картини стану української справи в широкому значенні цього слова»[3]. Найбільш документально обґрунтованою частиною пенталогії Борщака виглядає опублікована 1932 р. у Львові праця «Великий мазепинець», в якій йшлося «про справді дивовижне життя й діяльність Григора Орлика, що народився в Батурині Мазепи, а скінчив життя на Рейні, під французькими прапорами»[4]. Ця праця була побудована на основі кількох сотень свідчень про сина козацького гетьмана, які збереглися у французьких архівах завдяки благословенній для істориків звичці французької бюрократичної машини докладно фіксувати на папері етапи діяльності підвладних їй осіб. За словами Борщака, збір матеріалів, роздуми і власне поява тексту тривали десять років, відтак з оприлюдненням цього тексту він оголошував недійсними попередні розвідки на цю тему, в яких нерідко, як визнавав сам, робив помилки. Автор наполягав, що його праця має суто науковий характер, бо заснована вона на документальному методі:

«Ми свідомо — хоч яка велика була спокуса! — обмежили до мінімум свої коментарі, даючи скрізь слово документам. Там, де документу бракує, ставимо просто крапку, а де її замало, висловлюємо гіпотезу»[5].

Водночас «автор з притиском зазначає, що це — історична праця, яку писав український державник, але писав, як історик і дослідувач, бо — патріотизм чеснота, а не наукова метода і немає нічого гіршого, як плутати ці два поняття»[6].

Виснувати про те, яким чином поєдналися чітко виражене прагнення дослідника довести зацікавлення Франції державною незалежністю України та принцип безсторонності науковця, ми воліємо, здійснивши ретельну перевірку тексту Борщака за його, здебільшого, архівними джерелами, а також зіставленням цього тексту з не використаними автором «Великого мазепинця» докумен-

  1. Борщак І. Великий мазепинець Григор Орлик, генерал-поручник Людовика XV (1702– 1759). — Львів: Червона Калина, 1932. — 208 с. Сучасне перевидання: Різниченко В.; Борщак І. Пилип Орлик — гетьман України; Великий мазепинець Григорій Орлик: Історичні оповіді. — К.: Український письменник, 1996. — 302 с.
  2. Борщак І. Великий мазепинець Григор Орлик. — С. VII.
  3. Борщак І. Звідомлення з дослідів в архівах Західної Європи, переслане Українській Академії наук у Києві 1924 р. // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Т. 134–135. — Львів, 1924. — С. 241.
  4. Борщак І. Великий мазепинець Григор Орлик. — С. VIII.
  5. Там само. — С. VIII.
  6. Там само. — C. IX.