Сторінка:Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи (2014).pdf/118

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

бул під іменем швейцарського офіцера Хага з рекомендаційним листом від Лещинського, Петро-Григорій не забарився прозвітувати своєму патронові[1]. Він рідко покидав територію французької місії і, як свідчить листування посла маркіза Луї-Савера де Вілленева, про особисту участь Орлика у переговорах з турками щодо долі його батька наразі не йшлося[2]. За дорученням Лещинського Петро-Григорій листувався з польськими шляхтичами для того, щоб схилити тих на сторону Станіслава, але відповіді в більшості випадків не отримав[3].

Французький посол, хоч і з симпатією ставився до синівських почуттів молодшого Орлика, прагнув якнайшвидше позбутися його, боячись, що про його перебування стане відомо російським дипломатам. Врешті Орлик погодився з його аргументами і покинув 4 жовтня 1731 р. столицю Порти, так і не дочекавшись покращення становища свого батька[4]. Про ефемерний характер постійно наголошуваної Борщаком тези про те, що увесь світ знав, що батько і син Орлики є «вождями козацької нації», красномовно свідчить відкритий і одразу ж сфальсифікований дослідником зміст запису журналу французького військового корабля «Надія», який перевозив у жовтні 1731 р. Петра-Григорія з Туреччини у Францію. Борщак наступним чином подає зміст цього запису: «В 1-й годині з’явився на кораблі старшина Орлик, син Шефа Козацької нації, висланий Амбасадором Й. В. при султані у Францію в державних справах»[5]. Насправді ж запис є наступним: «У понеділок 8-го о 4 годині ранку, рухаючись під парусом, було помічено англійське судно, що стояло

  1. AMAE, CP, sous-série «Turquie», vol. 81, fol. 252v–252r, 323v–323r; [Expéditions de Villeneuve à Fleury, Constantinople, le 20 juin et le 10 juillet 1730]; Ibid., vol. 83, fol. 58r [Minute de l’expédition de Fleury à Villeneuve, Marly, le 29 mars 1731].
  2. Ibid., vol. 83, fol. 247v–247r [Expéditions de Villeneuve à Chauvelin, Constantinople, le 7 septembre 1731]. Петро-Григорій буде представлений французьким послом великому візирові щойно через три роки, в листопаді 1734 р., і двічі супроводжуватиме Вілленева до турецького урядовця у справах підготовки запорозького загону його батька. Зауважимо, що обидва Орлики діяли не в інтересах міфічного самостійницького руху, а С. Лещинського. Посол писав: «Він отримав там чимало люб’язностей і запевнень, що Порта вдається до всіх засобів, які будуть їй запропоновані (П. Орликом), щоб зробити Козаків спроможними принести користь Королю Польщі, та щоб відвернути їх від служби Московитам». Пор.: «[…] Comme il était chargé de la part de son Père d’informer le G[ran]d Vizir de ce qui se passe par rapport aux Cosaques Zaporoviens, des soins que se donne ce Général pour les ramener sous la domination de la Porte, et de solliciter l’expédition des ordres que M[onsieur] Orlick le Père avait demandés, j’ai le présenté à ce Premier Ministre chez lequel il m’a accompagné deux fois. Il en a reçu beaucoup de politesses, et des assurances que la Porte se portera à tous les moyens qui lui seront suggérés pour mettre les Cosaques en éstat d’être utiles au Roy de Pologne, et pour les détourner du service des Moscovites». (AMAE, CP, sous-série «Turquie», vol. 91, fol. 256v— 256r [Expédition de Villeneuve à Chauvelin, Constantinople, le 17 novembre 1734]).
  3. Пор.: «Le fils de M[onsieur] Orlick qui est venu icy pour les affaires de son Père est très embarrassé sur sa service; il n’a point eu réponse à plusieurs lettres qu’il a contres en Pologne […]». Ibid., vol. 83, fol. 66r [Expédition de Villeneuve à Chauvelin, Constantinople, le 11 may 1731].
  4. Ibid., fol. 247v–247r, 288v–288r [Expéditions de Villeneuve à Chauvelin, Constantinople, le 7 septembre et 1er octobre 1731].
  5. Борщак І. Великий мазепинець Григор Орлик. — С. 73.