перебував у свиті Станіслава, на що чітко вказує його шлюбний контракт 1748 р., де про нього йдеться одночасно як про «бригадира королівської армії» та «генерал-ад’ютанта Короля Польщі»[1]. Як про чинного «генерал-ад’ютанта Короля Польщі» також згадується у розписі офіцерського складу його полку 1751 р.[2]
У цьому контексті центральним питанням є визначення ідентичності Петра-Григорія. Щоб довести український (козацький) патріотизм молодшого Орлика, слід було у дусі модерного націоналізму відокремити його від польського (шляхетського) патріотизму, тож Борщак різав документальні свідчення по живому, попри те, що ані сам Петро-Григорій, ані його батько ці два патріотизми не відокремлюють, не вбачаючи між ними жодної суперечності. Таким історичним свідченням, як листи молодшого Орлика до кардинала де Флері від 4 лютого та 13 березня 1736 р., історик може тільки позаздрити, бо ці документи містять чіткі алюзії щодо національної ідентичності досліджуваного персонажу, сформульовані ним самим. Утім Борщак волів проігнорувати ці документальні свідчення. У першому зі згаданих листів Орлик «наполегливо просить французьких міністрів дозволити йому поїхати у Кенігсберг, щоб привезти останній вияв милосердя своїм співвітчизникам» (польським конфедератам, згуртованим навколо короля Станіслава). Він бачить безрезультатність старань французької дипломатії у Відні, відтак відзначає: «[…] Завдяки призвичаєнню мені відомий спосіб мислення моєї нації, і я вбачаю погані наслідки як для неї, так і для слави Короля [Станіслава]»[3]. У другому листі він висловлюється значно чіткіше: «Після кількох днів користі, що їх принесло моє перебування тут, я не хочу страждати через те, що це перебування стало цілком марним для служби Короля [Франції], а відтак я не маю нічого більше до роботи, ніж поінформувати французького посла пана Тейля про те, що зможу послужити як Поляк справам моєї Батьківщини, а щоб допомогти йому, я вважаю доречним відновити знайомство з Князем Любомирським, Воєводою Краківським, який перебуває тут від кількох тижнів»[4].
- ↑ Contrat de mariage de Pierre-Grégoire, comte d’Orlick, de Laziska, brigadier des armées du Roi, colonel du régiment Royal-Pologne infanterie, chevalier de Saint-Louis, adjudant-général du Roi de Pologne, duc de Lorraine et de Bar, et Louise-Hélène Le Brun de Dinteville (2 août 1748). B. 38 (registre), in folio, 146 feuilles // Doinel J. Inventaire sommaire des Archives départementales antérieures à 1790. Loiret — Archives civiles — Séries 1800–2200. T. 2. Orléans: Imprimerie de Georges Jacob, 1886.— P. 103.
- ↑ Service historique de la Défense (далі — SHD), Département de l’armée de la terre (далі — DAT), série Xв, carton 7, cahier Royal-Pologne, fol. 113 [Régiment Royal-Pologne infanterie allemande: Contrôle par rang d’ancienneté de messieurs les officiers dudit régiment 1751].
- ↑ «Je prévoie que mon voyage dans ce pays-ci serait très inutile, aussi j’ai prié Mr le Garde des sceaux très instamment de me dispenser de porter à Königsberg le dernier coup de grâce à mes compatriotes […] je connais par habitude les façons de penser de ma nation, et je prévois bien des suites fâcheuses tant pour Elle, que pour la gloire du Roy». (AMAE, CP, sous-série «Autriche», vol. 186, fol. 23r–24v [Expédition de Orlick à Fleury, Vienne, le 4 février 1736]).
- ↑ «De quelque[s] jours d’utilité, Monseigneur, que mon séjour était ici, je ne point voulu souffrir qu’il le soit entièrement inutile aux services du Roy, et comme je n’avais rien d’autre chose à faire que d’informer M[onsieu]r Theil de ce que je pourrais servir comme Polonais des affaires des ma Patrie, et pour le seconder en cela, je jugeais à propos de renouveler la connaissance avec le Prince Lubomirski Palatin de Cracovie qui est ici depuis quelques semaines». (Ibid., vol. 187, fol. 136v [Expédition de Orlick à Fleury,Vienne, le 13 mars 1736].
