Сторінка:Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи (2014).pdf/122

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Як типовий прихильник примордіалістського погляду на національну ідентичність, Борщак уважав, що вона задається при народженні раз і назавжди. Однак приклад молодшого Орлика якраз доводить перевагу конструктивістського підходу, оскільки, як показують листи самого Петра-Григорія, його національна ідентичність була сформована обставинами його життя. До цих останніх належало те, що назавжди покинувши у віці семи років Гетьманщину, де народився і був охрещений у православ’ї, він надалі жив серед іноземців (у Молдові, Швеції, Саксонії, Речі Посполитій), відтак володів іноземними мовами краще, ніж козацькою. Син листувався з батьком виключно французькою, батько відписував йому польською із вкрапленнями латини та французької[1]. Історики не замислювались над тим, якою мовою розмовляли між собою Орлики під час їхніх нечастих зустрічей протягом 1730-х р. у Салоніках та Бендерах. Правдоподібно таки польською, бо цією мовою мислили обидва. Оповідаючи про національні погляди свого, на той час уже покійного, батька у меморандумі Людовікові XV з листопада 1743 р., Петро-Григорій зазначав: «Знайте, Сір, що на першому місці я вказую на те, що я є іноземним дворянином і сином людини, яка зіграла роль у світі, і яка, слідуючи славним принципам бути вірним своїй Батьківщині Польщі та зобов’язанням щодо Козацької нації, якої він був законно обраним провідником, […] працювала, щоб підтримати інтереси своєї Батьківщини і своєї Нації»[2]. Про себе Орлик-син пише наступне: «Вигодуваний і вихований на цих принципах з дитинства, я хотів бути подібним до нього, шукаючи будь-якої нагоди, щоб довести мою відданість і мій запал для моєї Батьківщини […]»[3]. За півтори роки до цього, ще за життя батька, Орликсин у «Меморандумі про доконечну необхідність залучити до війни з Росією Польщу та Туреччину» згадав про «давню ідею свого батька прив’язати Козацьку націю до Польської Республіки»[4]. Отож спостерігаємо у Орликів подвійну ідентичність, в якій, утім, доволі чітко простежується наступна ієрархія: на першому місці стоїть велика Батьківщина — Річ Посполита, на другому — мала — козаччина. У випадку молодшого Орлика козаччина є вже доволі непевним маркером ідентифікації: він жодного разу не ототожнює себе з «Козацькою нацією» і, вочевидь, козаком себе не вважає, говорячи лише про батькові

  1. Листування батька з сином 1724–1732 рр. міститься у «Діаруші» Пилипа Орлика: AMAE, série «Mémoires et documents» (далі — MD), sous-série «Pologne», vol. 10–11.
  2. «Soufrez, Sire, qu’en premier lieu, je cite celuy d’être gentilhomme étranger, et fils d’un homme qui a joué un rôle dans le monde, et qui en suivant les glorieux principes d’être fidel à sa Patrie la Pologne, et aux engagements envers la nation Cosaque, dont il était le chef légitiment élu […] Il travaille pour soutenir les intérêts de sa Patrie et ceux de sa Nation». (AMAE, CP, sous-série «Pologne», vol. 227, fol. 500v–500r [Le comte d’Orlick au Roy. Exposé des services qu’il a rendu à la France. Grâces qu’il demande. Novembre 1743]).
  3. «Nourris et élevé dans ces principes depuis mon enfance, j’ai voulu l’immiter, en cherchant tous les moyens de faire valoir ma fidélité et mon zèle pour ma Patrie […]». (Ibid., fol. 500r).
  4. «[…] l’ancienne idée de mon père d’attacher la nation Cosaque à la République de Pologne […]». (AMAE, MD, sous-série «Pologne», vol. 2, f. 211 [Mémoire présenté au ministre de France par le comte d’Orlick concernant l’utilité indispensable d’engager la Porte et la Pologne dans la guerre contre la Russie, le 5 avril 1742]).