Сторінка:Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи (2014).pdf/125

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

смерті Орлика, який був серед польських емігрантів у Франції чи не найбільш заслуженим військовиком, полк «Королівські поляки» був інкорпорований у полк «Королівські шведи» (18 січня 1760).

Навіть у акцентованому І. Борщаком[1] та І. Дмитришин[2] проекті Петра-Григорія з 1735 р. щодо створення у складі французької армії частини з запорозьких козаків для протиставлення на полях баталій гусарам імператора, зауважуємо не стільки український патріотизм Орлика, скільки його бажання досягти подвійної мети: по-перше, остаточно звільнити своїх родичів і друзів з обтяжливої турецької опіки та забезпечити їм більш надійну ситуацію на службі в європейського монарха[3]; по-друге, — стягнути на службу з Польщі до Франції прихильників короля Станіслава, як офіцерів для козацького війська. У цьому проекті напрочуд чітко проявляються маркери ідентичності Орлика — його бажання відновити позицію сімейного клану і врегулювати статус батька, який мав зобов’язання перед «Козацькою нацією», але не міг їх реалізувати за тогочасної міжнародної кон’юнктури; а також прагнення забезпечити своїй нації, тобто річпосполитській шляхті, керівну роль у цьому козацькому проекті. Цікавою є не тільки думка Петра-Григорія, що для командування козаком конче потрібен польський офіцер (Борщак перебріхує інформацію джерела та пише про «шведських старшин»[4]), але й його рефлексії у дусі політичної етнографії про тотожність польської та козацької мов:

«Мрія пана Орлика про надання їм офіцерів, призвичаєних до їхнього способу вести війну і розуміючих їх, має ту доцільність, що в Польщі є багато Польських офіцерів, які служили у війнах Короля Швеції [Карла XII] і командували Козаками, яких той мав у своєму війську, які розуміли козацьку мову тому, що вона майже така сама як польська, настільки, що вони її розуміють, як Німці розуміють Голландців чи Швейцарців»[5].

 
  1. Борщак І. Великий мазепинець Григор Орлик. — С. 119–121.
  2. Dmytrychyn I. Grégoire Orlik. — P. 332–333.
  3. Oпис Петром-Григорієм матеріальних поневірянь друзів Орликів — Мировича-старшого і Мировича-молодшого, Нахимовича, зятя Орликів Герцика — у васальних володіннях Оттоманської Порти. (AMAE, CP, sous-série «Pologne», vol. 221, fol. 211r–212r [Expédition d’Orlick au Chauvelin, Constantinople, le 12 mars 1735]). Цей лист Орлика до секретаря зовнішніх справ Франції Шовлена було укладено за кілька місяців до козацького меморандуму Орлика 1735 р. В ньому згадується про родича Орликів шляхтича Дзєржановського, який ще наприкінці 1734 р. привіз від високого французького урядовця прохання до великого візира про розміщення запорозьких козаків на добрі зимові квартири в Молдові. Однак, цього не було зроблено.
  4. Борщак І. Великий мазепинець Григор Орлик. — С. 121.
  5. «L’Expédiant que le S[ieu]r Orlyc a imaginé pour leur donner des Officiers accoutumés à leur manière de faire la guerre, et qu’ils entendent, est qu’il y a en Pologne beaucoup d’Officiers Polonais qui ont servis sous le feu du Roy de Suède et commandé des Cosaques qu’il avait dans son armée, lesquels entendent la langue cosaque parce qu’elle est presque la même que la Polonais, en sorte qu’ils s’entendent, comme les Allemands entendent les Hollandais et les Suisses». (AMAE, MD, sous-série «Russie», vol. 30, fol. 4v—9v [Projet pour une levée de Cosaques, 1735]).