І. Дмитришин загалом вірно вказує на типовість вищезгаданого проекту для манери тогочасного шляхетського авантюриста привертати увагу іноземних покровителів до своєї персони (майже одночасно шляхтич Вєшковський пропонував урядові Франції набрати у Речі Посполитій тридцять тисяч козаків)[1]. Прикметно, що у меморандумах «сина шефа козацької Нації» (як сам себе називає Орлик[2], а не як про нього думають, за твердженням Борщака[3], французькі урядовці) щодо створення під егідою Франції антимосковських коаліцій, козацтву відводилося вже ледве кілька рядків порівняно з центральною тематикою самої польської шляхти, Швеції, Туреччини, Криму, при чому ця роль видається третьорядною. Складається враження, що у 1740-х рр. Петро-Григорій майже забув своє козацьке походження і мислив як добрий патріот Речі Посполитої[4].
Щодо твердження І. Борщака про те, що Орлик буцімто рвався на Гетьманщину і таки поїхав туди 18 серпня 1734 р. з таємною місією для встановлення контактів з козацькими старшинами, які, словами Борщака (не підтвердженими, втім, жодним посиланням), «пам’ять його батька досі шанують і що ціла Україна повстане проти москалів, як тільки він опиниться біля кордонів України»[5], то ані напрочуд докладні документи французької дипломатії, які дозволяють реконструювати буквально кожен крок Орлика, ані листи самого Петра-Григорія, не містять ані найменшого натяку щодо цього. Невідповідність між оповіддю Борщака та змістом джерел зауважила й ретельна дослідниця французьких архівів І. Дмитришин, яка, жодним словом не згадуючи про поїздку Орлика в Гетьманщину, вказує, що 2 вересня 1734 р. останній за попередньою згодою французького посла у Стамбулі прибув у Хотин, де зустрівся з польськими шляхтичами, наляканими успіхами російських військ на території Речі Посполитої та розчарованими непевною ситуацією короля Станіслава[6]. Якби Петро-Григорій покидав підконтрольну Оттоманській Порті територію, посол-
- ↑ Ibid. P. 334.
- ↑ AMAE, MD, sous-série «Pologne», vol. 2, fol. 221v [Mémoire pour M[onseigne]ur Puysieulx, ministre et secrétaire d’Etat des affaires étrangères, 1746].
- ↑ Борщак І. Великий мазепинець Григор Орлик. — С. 32.
- ↑ Ці меморандуми датовано 1742, 1746 і 1749 рр.: AMAE, MD, sous-série «Pologne», vol. 2, fol. 204v–213r; 221v–228r; 258v–263v [Mémoire présenté au Ministre de France par le Comte d’Orlick concernant l’utilité d’engager la Porte et la Pologne dans la guerre contre la Russie, le 5 avril 1742; Mémoire pour M[onseigne]ur Puysieulx, ministre et secrétaire d’Etat des affaires étrangères, 1746; Pologne: Mémoire par le Comte d’Orlick, 1749]. Правдоподібно саме через цей, «неукраїнський», зміст меморандумів Орлика-молодшого зазнав невдачі оголошуваний ще 2005 р. видавничий проект колишнього голови союзу Українців у Франції Жака Шевченка, який хотів перекласти і опублікувати не пізніше 2007 р. мемуари Петра-Григорія з Архіву МЗС Франції (три документи загальним обсягом 51 аркуш, що відповідає загальному обсягові вищевказаних меморандумів). (Див.: Міфи і правда про Григорія Орлика // http://www.vox.com.ua/data/2005/08/25/mif-i-pravda-pro-grafa-grygoriya-orlyka.phtml[/HIDE]). При розшифровці цих документів мабуть з’ясувалося, що це не спогади, а меморандуми до уряду Франції, в яких з 50-ти аркушів тексту тільки 2 присвячено козакам.
- ↑ Борщак І. Великий мазепинець Григор Орлик. — С. 112.
- ↑ Dmytrychyn I. Grégoire Orlik. — P. 195.