Сторінка:Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи (2014).pdf/174

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

В історіографії Український Науковий Інститут називають «дитиною» Олександра Лотоцького[1]. Колишній міністр ісповідань в уряді УНР і посол до Туреччини, автор численних праць з церковної історії, Лотоцький ще 1925 року дістав запрошення з Варшавського університету. Але покинути посаду доцента церковного права у празькому Українському Вільному Університеті він зміг лише 1928 року[2].

Після смерті О. Лотоцького 22 жовтня 1939 року директором Інституту нетривалий час був історик-правник Андрій Яковлів, випускник Дерптського університету й учень академіка М. Дьяконова, засновник Українського юридичного товариства (1917), директор канцелярії Центральної ради, посол УНР у Відні, з 1923 — доцент, а з 1926 — професор Українського Вільного Університету в Празі.

Незмінний секретар Інституту Роман Смаль-Стоцький — філолог-мовознавець, син Степана Смаль-Стоцького, не належав до наддніпрянської еміграції, вчився у Відні, Ляйпцизі й Мюнхені, викладав у Берліні, Празі, Лондоні, одночасно працюючи в українських дипломатичних представництвах. З 1925 року починаючи, Р. Смаль-Стоцький викладав у Варшаві, одночасно перебравши на себе функції віце-міністра закордонних справ і міністра інформації в еміграційному уряді УНР. За характеристикою Івана Кедрина, саме Роман Смаль-Стоцький, разом з Миколою Ковалевським, був серед українських діячів «найметкішим зв’язковим з польською верхівкою»[3].

Богдан Лепкий на час заснування Інституту вже став відомим письменником, поетом і літературознавцем. Він працював у польських землях з 1899 року, викладаючи в Кракові. Під час Першої світової війни займався культурнопросвітницькою працею в таборі українських військовополонених Вецляр, потім був журналістом у Берліні. 1925 року Б. Лепкий повернувся до Кракова, спочатку викладав в гімназії, а з 1927 р. — у Яґеллонському університеті. Талант вченого і поета Богдан Лепкий поєднав у перекладі польською мовою «Слово о полку Ігоревім» і творів Тараса Шевченка, українською — творів Марії Конопницької, Алєксандра Пушкіна, Міхаіла Лєрмонтова. Вчений був автором ґрунтовних досліджень з історії української літератури, вивчав творчість Василя Стефаника і Маркіяна Шашкевича.

В особистій справі Б. Лепкого в Головному архіві нових актів у Варшаві збереглося секретне донесення відділу безпеки Краківського воєводського уряду кураторові Краківського шкільного округу від 2 вересня 1932 року, що «др. Богдан Лепкий, що мешкає в Кракові на вулиці Сенаторській 19, з морального погляду не має застережень, в політичному житті участі не бере. Натомість активний у руських освітніх установах»[4]. З огляду на тривале перебування в Польщі, численні контакти з польськими науковими й державними колами,

  1. Козак С. Олександр Лотоцький — учений, дипломат, політик // На службі Кліо: Зб. наукових праць на пошану Любомира Р. Винара. — К., 2000. — С. 362.
  2. Archiwum Głowny Akt Nowych (AGAN). — Zespół Ministerstwa Wyznań Religijnych i Oświecenia Publicznego. — Biuro Personalne. — Sygn. 4086. — Арк. 15–16.
  3. Кедрин І. Життя — Події — Люди. — С. 209.
  4. AGAN. — Zespół Ministerstwa Wyznań Religijnych i Oświecenia Publicznego. — Biuro Personalne. — Sygn. 4078. — Арк. 140.