підтвердження владою його лояльності, професор Лепкий співпрацював з численними інституціями по всій Польщі, зокрема, з Інститутом дослідження національних справ у Варшаві та Інститутом східних досліджень у Вільнюсі.
Якщо Богдан Лепкий брав активну участь в діяльності Українського Наукового Інституту, живучи у Кракові, четвертий член Наукової ради — Валентин Садовський — постійно мешкав у Празі. Економіст Валентин Садовський, випускник юридичного факультету Київського й економічного факультету Санкт-Петербурзького університетів, був одним із засновників Української робітничої соціал-демократичної партії (1905), членом Центральної Ради, генеральним секретарем судових справ в уряді УНР, на еміграції став професором Української господарської академії в Подєбрадах, досліджував економічну географію України, господарські зміни в Радянській Україні, індустріалізацію та міграційну політику.
Початково керівництво Інституту зіткнулося з проблемою, про яку пізніше в мемуарних нотатках згадував Тиміш Олексіюк: «Комплектування співробітників зразу йшло пиняво, бо науковці оглядалися на настрої українського суспільства, зденервованого… польською адміністраційною політикою в Галичині. Автори мали виготовлені праці, однак не поспішали з надісланням їх до видавництва під фірмою УНІ»[1]. Про це явище також писав налаштований неприхильно до Інституту Іван Огієнко. В листі до Кирила Студинського він зазначав: «Тут [у Варшаві. — А. П.] до нього [до УНІ. — А. П.] кожний, хоч трохи незалежний, поставився з великою резервою. Це просто притулок для політиканів УНРівського толку»[2], а в листі до Віктора Приходька додавав: «… тепер заклали в нас Наукового Інститута й голосять, що хто не з ними, той не українець і що нема науки поза Науковим Інститутом»[3]. Навесні 1930 року «ніхто з авторів ще не дав згоди, щоб його праця була опублікована Інститутом першою», тоді щойно дипломований у Празі лікар Т. Олексіюк підготував «Статистичні таблиці українського населення СРСР за переписом 17 грудня 1926 року» (під псевдонімом Т. Олесевич), що стали першим виданням УНІ.
За час існування Інституту в його структурі постав один семінар (економічний) і п'ять тематичних комісій.
Економічний семінар зосереджувався на проблематиці стану й перспектив розвитку економіки Радянської України, особливо в контексті індустріалізації й колективізації, започаткування яких збіглося в часі з утворенням Інституту. Керував семінаром Валентин Садовський, його заступником був гідротехнік й меліоратор Іван Шовгенів, колишній професор Київського політехнічного інституту, міністр водного господарства УНР і перший ректор Української господар-
- ↑ Олексіюк Т. Перше видання Українського Наукового Інституту // Лицар праці і обов'язку: Зб. присвяченій пам'яті проф. Олександра Лотоцького-Білоусенка. — Торонто, Нью-Йорк, 1983. — С. 66.
- ↑ У півстолітніх змаганнях: Вибрані листи до Кирила Студинського (1891–1941). — К., 1993. — С. 594.
- ↑ Центральний державний архів вищих органів влади України (Далі — ЦДАВО України), ф. 3830, оп. 1, спр. 47, арк. 18–18зв.
