Зокрема, 31 липня 1934 року головний редактор О. Лотоцький писав Л. Білецькому: «Ознайомившись з характером та стилєм Ваших праць, Комісія прийшла до переконання, що допустилася помилки, доручивши Вам так багато відповідальної роботи. Очевидно, лише значна кількість праці стала причиною того недбалого і навіть просто неохайного її виконання... В інтересах справи опрацювання “Листів” Шевченка передано іншій особі»[1].
Відповідаючи О. Лотоцькому, Л. Білецький погоджувався з зауваженнями щодо стилю, пояснюючи це власною звичкою стежити лише за змістом написаного, зазначаючи: «... мусив Ваш лист пережити, переболіти, примиритися із Вашим присудом, бо дуже Вас ціню як Великого Українця і люблю»[2]. Проте, в листі до Д. Антоновича Л. Білецький гостро критикував метод редакторської праці О. Лотоцького: «... я бачу з його боку тільки якусь бюрократично-адміністративну тенденцію розпоряджатися, як з підлеглим урядовцем, а не співробітничати»[3]. У відповідь на «тон: наказовий, докорів, покарання і погроз на майбутнє», і стверджуючи, що «за 20 літ моєї наукової праці ніхто мені в такий брутальний і менторський спосіб не дорікав і не виговорював», Л. Білецький писав Д. Антоновичеві, що він прийшов до висновку про необхідність «вийти із співробітництва, хоч це й видання творів Шевченка»[4].
Комісію перекладу Св. Письма та богослужбових книг на українську мову очолював архієпископ Варшавський і митрополит Польщі Діонісій, його заступником був Олександр Лотоцький, а секретарями: до 1935 — Василь Біднов, а після його смерті Дмитро Дорошенко. Варто зазначити, що праця комісії проходила в двох філіях, що знаходилися на Волині і Станіславівщині. У першій філії — в Луцьку, на чолі з єпископом Полікарпом, працювали Є. Богуславський, о. П. Пащевський, В. Сочинський, М. Тиравський, В. Федоренко; у другій — Крем’янецькій — філії під головуванням архиєпископа Олексія і професора М. Кобрина, працювали Н. Вишневський, І. Власовський, Л. Данилевич, Л. Концевич, О. Котович, С. Кульчицький[5]. Остаточне редагування перекладів (виконаних здебільшого професором М. Кобриним) здійснювала Головна комісія під головуванням митрополита Діонісія за участю Д. Дорошенка, О. Лапинського, І. Сойка й В. Якубовського (останній звіряв переклад з грецькими оригіналами). З опрацьованих комісією перекладів богослужбових текстів за міжвоєнних часів побачили світло денне: у видавництві Українського Наукового Інституту — Псалтир, Літурґія Св. Йоанна Золотоустого, Літурґія Св. Василія Великого, Літурґія Раніше Свячених Дарів Св. Григорія Двоєслова; у видавництві Богословської секції Товариства ім. Митрополита Петра Могили в Луцьку — Чин Тайни Св. Хрещення і Миропомазання, Чин Тайни Шлюбу, Чин Панахиди, Чин Тайної Сповіді, Чини молебнів, Октоїх, Акафісти[6].
