А в другій половині 1930-их років погляди польських військових остаточно беруть гору. Починається репресивна політика «повернення до польськості» українського та білоруського населення «кресів», і, водночас, 1938 року під тиском згори подає у відставку волинський воєвода Г. Юзефський, тим самим підписуючи вирок стратегії територіально обмеженої «державної асиміляції» українців. Того-таки року зникає «Польсько-український бюлетень».
Радикалізація суспільних настроїв у 1930-ті роки давалася взнаки в усьому. Польські студенти бойкотували своїх однокурсників — євреїв, Дмитро Дорошенко писав Симонові Наріжному, що Українська студентська Громада («в якій перед ведуть галичани») бойкотує «все, що має, на їхню думку, якесь відношення до УНР — отже бойкотується УНІ, бойкотують університетських професорів-українців, в тому числі і мене»[1].
Українські науковці-емігранти фактично опинилися між двох вогнів — радикалізмом польської влади і радикалізмом українського підпілля. 1937 року директор УНІ О. Лотоцький дістав пропозицію отримати місце в сенаті за умови прийняття ним польського громадянства. Лотоцький цю пропозицію відкинув, вважаючи прийняття чужого громадянства «еміграційним гаракірі»[2]. Попри це, за спогадами Івана Коровицького, співпраця О. Лотоцького з польською владою і його особисті симпатії «спричинили розходження з частиною варшавського українського націоналістичного студентства»[3].
Наприкінці 1930-х років Польща, як і решта Європи, рухалася до війни і вбачала запоруку успіху в ній в авторитарних і репресивних політичних практиках. За таких умов Український Науковий Інститут був приречений на зникнення, що й трапилося 1939 року. Впродовж майже десяти років він виконував роль головного осередку українського наукового життя в центральній Польщі, і, водночас, завдяки особистим і заочним контактам, спільним дослідницьким і видавничим проектам, був важливим складником мережі українських наукових установ у Львові, Кракові, Берліні, Празі. Послідовна настанова Українського Наукового Інституту на співпрацю з польським академічним середовищем уможливила низку істотних кроків до розвитку польсько-української співпраці і порозуміння в царині науки і культури.
- ↑ Цит. за: Потульницький В. А. Український науковий інститут у Варшаві (1930–1939) // Український археографічний щорічник. — К., 1999. — Вип. 3–4. — С. 364.
- ↑ Лотоцький О. На ріках вавілонських. — Львів, 1938. — С. 89.
- ↑ Коровицький І. Олександер Лотоцький у Варшаві в рр. 1929–39 // Лицар праці і обов’язку. — С. 83.
