Сторінка:Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи (2014).pdf/188

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Львівське середовище Францішка Буяка було одною з небагатьох історичних шкіл нашої частини світу, котрі втішаються міжнародною славою. Західні історики знають про семінар Буяка завдяки його тісним зв'язкам з Марком Блоком і Люсьєном Февром, двома засновниками школи Анналів[1]. Українські історики мали можливість дізнатися про Буяка з іншого джерела — зі статті Івана Лисяка-Рудницького «Українці у Галичині під австрійським пануванням». У цій статті Лисяк-Рудницький пробував, зокрема, спрогнозувати, як би склалася доля галицьких українців, якби австрійський режим проіснував довше. Він вважав, що якби у Галичині продовжував би тривати український господарсько-освітній поступ та прискорене формування української інтелігенції та середнього класу, то за 10–20 років політична перевага перейшла би до галицьких українців. На підтвердження того Лисяк-Рудницький навів слова Францішка Буяка з 1908 р., коли той пророкував долю галицьких поляків:

«Наші перспективи у Східній Галичині не є втішними. Доля англійської нації в Ірландії, німецької у чеських краях і, правдоподібно, хоч у більш віддаленому майбутньому, доля німецької нації у Верхній Сілезії є для нас злим прогнозом»[2].

Ця цитата походить з окремого розділу капітальної праці Францішка Буяка «Галичина» (1908). Цей розділ під назвою «Русини» залишає по собі дуже амбівалентне враження: з одного боку, Буяк визнає вищість русинської (української) народної культури над польською та легітимність українських національних змагань, з іншого ж — критикує український рух за його надмірний радикалізм й обговорює плани захисту польських інтересів у Галичині. Однак загальний його висновок щодо розвитку українців як окремої нації є радше позитивним, і він виступає прихильником польсько-українського примирення[3].

Амбівалентність Буяка до українського питання проглядається і в його брошурі «Єврейське питання у Галичині», написаній спеціально для Паризької мирної конференції. Ця брошура мала виправдати поляків перед Антантою у світлі недавнього (листопад 1918) анти-єврейського погрому у Львові. Для того він вдався до звичного прийому, коли йдеться про виправдання етнічного насильства групою, що несе за нього відповідальність — перенести фокус дискусії з конкретної події на загальний історичний контекст[4]. Нас, однак, тут цікавить ставлення Буяка не так до євреїв, як до українців. З одного боку, коли мова заходить про українців, Буяк ставить їх поруч з поляками та литовцями у

  1. ↑ Iggers G. New Directions in European Historiography. Middletown, Conn.: Wesleyan University Press, 1984. — P. 138.
  2. ↑ Bujak F. Galicya. Т. 1. Kraj. Ludność. Społeczeństwo, Rolnictwo. Lwów, Warszawa, 1908. — S. 94; український переклад цит. за: Лисяк-Рудницький І. Історичні есе: у 2 т. Т. 1. — К.: Основи, 1994. — С. 443.
  3. ↑ Bujak F. Galicya. — S. 80–98.
  4. ↑ Авторка біографії Буяка називає цю брошуру «тенденційним історичним нарисом», що зробив «значну прислугу етноцентричним і антисемітським формулюванням [польських] націонал-демократів». Див.: Shelton A. K. The Democratic Idea in Polish History and Historiography: Franciszek Bujak (1875–1953). — Boulder, Co: East European Monographs, 1989. — P. 39.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Україна_на_історіографічній_мапі_міжвоєнної_Європи_(2014).pdf/188&oldid=425960