Сторінка:Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи (2014).pdf/191

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

становище, він зумів вступити в українську гімназію у Львові, заробляючи лекціями та працею в статистичному управлінні. Навчання у гімназії перервала польсько-українська війна. Під час боїв за Львів він служив добровольцем в Українській Галицькій Армії. Після відступу зі Львова у боях участі Зубик більше не брав, перебуваючи у канцелярії куреня Окремого Залізного Загону, аж поки не захворів на тиф. Наприкінці жовтня 1920 р. він повернувся до рідного міста, де літом 1921 р. закінчив гімназію. У 1921–1925 рр. Зубик вчився на правничому відділі (юридичному факультеті) в Українському таємному університеті. Цієї освіти йому не було достатньо, і у 1925 р. він поступив до державного Університету ім. Яна Казимира, де вчився на гуманітарному відділі до 1930 р. Власне там він приступив до семінару Францішка Буяка. Буяк вважав Зубика одним із своїх найталановитіших учнів. Результатом їхньої співпраці стала докторська дисертація «Фінансове господарство м. Львова у 1624–1625 рр.». Праця базувалася майже виключно на архівних матеріалах, і вийшовши друком у 1930 р., дістала державну нагороду 1.000 злотих.

Помимо того, що Буяк високо оцінив цю докторську роботу[1], Зубик ніколи не дістав посади в університеті, і з 1930 р. по 1939 р. вчив у гімназії Малої Семінарії у Львові. Паралельно він продовжував працювати у львівських архівах, систематично друкуючи праці з господарської історії Львова і Галичини. За свої наукові здобутки у 1932 р. він був обраним дійсним членом Наукового Товариства Шевченка, і від його імені виступав на VIII Міжнародному З’їзді істориків у серпні 1933 р. у Варшаві, з доповіддю «Фільварочне господарство Галичини кінця XVIII ст.».

З приходом радянської влади він подав заяву на зарахування його науковим працівником в Історичному архіві Львівської області. Там він попрацював недовго, бо 14 березня 1940 р. був заарештований НКВД. Є дві версії причин його арешту. Перша базується на тому, що у своїй особовій справі він признався до служби в Українській Галицькій армії — тому його особова справа в обласному архіві НКВС починалася з запису «украинский националист, служил добровольцем в украинской галицкой армии». Правдоподібно, Зубик був членом УВО, а може навіть ОУН — але НКВД цього не знало. Зрештою, одного запису про нього як про «добровольця УГА» було достатньо, щоб його заарештувати як приналежного до категорії осіб, що підпадала під означення «ворога народу». Є, однак і друга версія: Зубик відзначився тим, що на останніх загальних зборах Наукового Товариства ім. Шевченка 14 січня 1940 р. він був єдиним, який наважився виступити відкрито проти розпуску Товариства. У його родині розповідають, що Роман Зубик прилюдно висловлювався проти русифікації й слухаючи на одних зборах М. С. Хрущова, обурювався, що керівник української держави не вміє говорити по-українськи. Так чи інакше, Зубика заарештували весною 1940 р., і він був розстріляний у Бригідках — львівській тюрмі — у перші дні

  1. Див., зокрема, відгук Буяка на докторську дисертацію Зубика у Державному архіві Львівської області, ф. 26, оп. 15, спр. 799.