Сторінка:Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи (2014).pdf/195

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

«Kwartalniku Historycznym»[1]. Як історик, Гасс не продовжив той напрямок досліджень, який представляв семінар проф. Буяка: він був знаний у першу чергу зі своїх досліджень історії польського і російського масонства.

До «школи Буяка» належав ще один український історик, В’ячеслав Заїкін (1896–1941). Уродженець Слобожанщини, він закінчив Харківський університет у часи революції (1918 р.), а після її завершення, замість прийняти запрошення працювати при Харківському інституті народної освіти, нелегально перебрався через польсько-радянський кордон й осів у Варшаві. Декілька років він працював у Варшавській російській гімназії, підтримуючи водночас контакти з українськими інституціями, аж поки у 1931 р. не переселився до Львова. У 1937 р. він записався до семінару Буяка, де почав працювати над докторською працею еволюцію панщини на російських землях від X до XVIII ст.[2]. Однак йому не вдалося завершити роботу на дисертацією: після приходу радянської влади він був заарештований НКВС 22 березня 1940 р., а літом 1941 р. був розстріляний[3].

Школа Буяка після Буяка

Доля трьох українських істориків, що належали до школи Буяка, та учня одного з них, Людвік Гасса, як у каплі води показує трагічність розвитку української історичної науки у першій половині XX ст.: усі вони зазнали арештів й ув’язнення, двоє з них були розстріляні, а решта двоє — Роздольський і Гасс пережили, відповідно, нацистські і радянські концтабори. Але якщо відійти від їхніх біографій, а зосередитися на їхньому доробку за час перебування у семінарі Францішка Буяка, то легко виявити одну спільну рису: усі вони — навіть Роман Зубик, який був переконаним націоналістом, — у своїх працях виходили за рамки національної парадигми.

Значною мірою це відображало наукові уподобання керівника семінару, до якого вони належали: помимо того, що Буякові не були чужі національні почуття, а його антисемітизм наближав його (як думають декотрі) до поглядів ендеції, впливи польського націоналізму не простежуються на його наукових працях. Його праці, як і роботи учасників його семінару, написані виразно поза національною парадигмою Два фактори, правдоподібно, відіграли важливе значення у становлення Буяка як вченого: його селянське походження і його приналежність до краківської інтелектуальної традиції. Його селянське походження проглядається у багатьох моментах його біографії, зокрема у його багатій на матеріал і спостереження міні-монографії про його рідне село[4] та інших працях, присвячених цивілізаційним змінам, через які перейшли західно-галиць-

  1. ↑ Одна зі статей Гасса у «Więzi» була написана на захист Буяка, проти звинувачень його у польському націоналізмові. — Див. примітку № 11.
  2. ↑ Див. звіти Заїкіна Буякові про працю в архівах та написання чергових розділів докторської дисертації. — Див.: Biblioteka Naukowa PAU i PAN w Krakowie. Zbior rękopisow, rksp. 7510, s. 90–95.
  3. ↑ Портнов А. Історії істориків. Обличчя й образи української історіографії XX століття.— Київ: Критика, 2011. — 107–141.
  4. ↑ Buajk F. Maszkienice, wieś w powiecie Brzeskim. Osobny odbitek z XLI tomu Rozpraw Wydz. Hist.-filozof. Akad. Umiej. w Krakowie.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Україна_на_історіографічній_мапі_міжвоєнної_Європи_(2014).pdf/195&oldid=247722