краківського історика, фахівця зі соціально-економічної історії Томаша Знанєцького; її семінари відвідував інших визначний краківський історик, дослідник Кракова та Львова Яцек Пурхля[1].
З українських учасників семінару Буяка пережив війну лише Роман Роздольський. Йому вдалося вціліти після трьохрічного (1942–45) ув'язнення у німецьких концентраційних таборах. Роздольський по війні опинився у США, проте як колишній комуніст у добі Маккартизму він не зміг дістати наукової чи викладацької праці. Але роки американської еміграції стали водночас роками його найбільшої слави: після віднайдення у 1939 р. праці молодого Маркса «Grundrisse der Kritik der Politischen Ökonomie», від 1948 і до самої смерті у 1967 р.
Роздольський займався її аналізом й опрацюванням. Результатом стала його капітальна праця «Zur Entstehungsgeschichte des Marxschen Kapital» (Frankfurt am Main/Wien: Europa Verlag, 1968), яка посмертно принесла йому справді міжнародну славу і була перекладена декількома мовами. Окрім того, вийшли декілька його книжок з історії австрійської Галичини, а також була перевидана його віденська докторська праця про Маркса, Енгельса й недержавні народи. Помимо того, що Роздольський був досвідченим і зрілим істориком уже у 1930-х, успіх до нього прийшов аж у 1960-их — і не був напряму зв'язаний з його участю у семінарі Буяка.
Майже нічого не залишилося зі школи Буяка у Львові й Львівському університеті. У 1960-х роках тут на історичному факультеті сформувалася своя школа, яка займалася аграрною історією Галичини. Як і школа Буяка, вона складалася з науковців різного походження — але за своїм рівнем не дорівнювала науковому доробку Буяка чи Роздольського. Подібно до школи Буяка у Кракові, у Львові збереглася певна тяглість іншої, мабуть найвідомішої української школи — Михайла Грушевського[2]. Як у випадку з школою Буяка у Кракові, чоловим представникам цієї школи — Іванові Крипякевичу, Ярославові Дашкевичу, Ярославу Ісаєвичу — не дали працювати постійно у Львівському університеті. За свідченням Мадурович-Урбанської, Буяк високо оцінював доробок Грушевського і його школи[3]. Однак я не знайшов подібних оцінок щодо Буяка серед «дітей і внуків» Грушевського — тобто представників двох наступних поколінь цієї школи. І тут, на мою думку, не йдеться про національні упередження чи методологічні розбіжності, а радше про певні специфічні умови праці українських істориків під повоєнною радянською владою — у першу чергу про сильну цензуру та свідому ізоляцію та провінціалізацію інтелектуального життя у Радянській Україні.
- ↑ Інтерв'ю з Яцеком Пурхлею 15 вересня 2012 р. у Кракові.
- ↑ Див.: Михайло Грушевський і українська історична наука. Матеріали наукових конференцій, присвячених Михайлові Грушевському. Львів, 24—25 жовтня 1994 р. Харків, 25 серпня 1996 р. Львів, 29 вересня 1996 р. / Ред. Я. Грицак, Я. Дашкевич. — Львів, 1999.
- ↑ Інтерв'ю з Томашом Знанєцьким, 30 травня 2012 р. у Кракові.
