Сторінка:Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи (2014).pdf/219

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Оксана Юркова

Вшанування Патріарха:
Реакція на смерть Михайла Грушевського
поза межами радянської України

Конструювання ментальних історіографічних мап надзвичайно захоплююча та амбітна задача, до якої українська історіографія лише приступає. Завдання полягає, насамперед, у збиранні даних (на жаль, із цим також є великі проблеми різного характеру) та в їх подальшій обробці, себто опису — поєднанні — інтерпретації й, кінець кінцем, у вписуванні в загальносвітовий (або, вужче, загальноєвропейський) історіографічний процес.

Загалом уявити Україну на ментальній історіографічній мапі міжвоєнної Європи можливо кількома способами. Можна виокремити міста чи країни, де проживали та працювали українознавці українського та/або іноземного походження. Можна позначити їхні зв'язки. Можна відзначити міста чи країни, де діяли українознавчі осередки та українські навчальні заклади. Можна також географічно зафіксувати місце виходу та зони розповсюдження тих або тих українських періодичних і наукових видань, або ж — навпаки — європейських видань, в яких би йшлося про Україну. Поза сумнівом, унаочнити міжвоєнну європейську україністику в усьому її розмаїтті удасться лише за поєднання всіх можливих методів, коли якнайбільше даних буде накладено на карту шар за шаром.

Однак наразі, якщо зібрати докупи відомі нам українознавчі матеріали міжвоєнної Європи й замапувати їх, історіографічна карта вийде вкрай неповною. Вона, скоріше, нагадуватиме клаптикову ковдру, справлену із шматочків тканин різної фактури, кольору й розміру, причому подекуди із значними дірками — не вивченими питаннями, в тому числі і в хронологічній площині. Ба більше, професійний швець-історіограф без належних даних, яких реально бракує, не знатиме, куди припасувати той або той клаптик певного коліру або розміру, вагатиметься або ж шитиме навмання, і мапа-ковдра ще довго буде неполагоджена.

Зважаючи на ці методологічні проблеми, спробую підійти до укладання уявної багатошарової історіографічної мапи з іншого боку, а саме через зчленоване тематично-географічно-хронологічне дослідження процесу розповсюдження інформації в Європі про одну важливу, хоча й дуже трагічну подію в українській історіографії, яка відбулась в цей міжвоєнний період, вивчення реакції на неї з боку різних освітніх, наукових, релігійних, громадських та