Сторінка:Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи (2014).pdf/85

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Франк Е. Сисин

Грушевський проти Липинського:
Останні думки історика
про гетьмана Богдана Хмельницького та його добу[1]

«Кілька загальних завважень», остання глава завершального тому «Історії України-Руси» Грушевського про добу Хмельницького, поставила українських істориків та й взагалі освічену публіку як сучасних Грушевському, так і наступних поколінь, у складне становище[2]. Зазвичай тих, хто схильний вважати Грушевського типовим національним або «націоналістичним» істориком, думки, висловлені у тій главі, збивають з пантелику[3]. Наприкінці 1920-х років, коли переважна частина українських істориків та широкої громадськості дуже прихильно ставилась до досягнень гетьмана та створеної ним держави, майстер української національної історіографії кінця дев’ятнадцятого та початку двадцятого століття змалював національного героя та ситуацію в Україні впродовж

  1. Ця робота вперше була надрукована англійською мовою під назвою «Hrushevsky Confronts Lypynsky: The Historian’s Final Assessment of Hetman Bohdan Khmelnytsky and the Khmelnytsky Era» як вступна стаття до видання: Hrushevsky Mykhailo. History of Ukraine-Rus’. — Vol. 9. — Bk. 2. — Part 2. — P. Lx–lxxviii. Авторизований переклад з англійської Оксани Юркової.
  2. Мирон Кордуба, один із кращих студентів Грушевського та провідний спеціаліст з доби Хмельницького, критикував оцінку Грушевським гетьмана та деяких аспектів Хмельниччини у написаному поза межами радянської України великому рецензійному огляді 7–9 томів. Див.: Korduba Myron. Der Ukraine Niedergang und Aufschwung // Zeitschrift für Osteuropäische Geschichte. — 1932. — Vol. 6. — P. 30–60, 192–230, 358–85, особливо с. 377– 381. У короткій рецензії на обидві книги 9-го тому у львівському часопису «Літературно-науковий вісник» (1931. — Т. 106. — С. 1029–1031) Симон Наріжний назвав 13-ту главу цінною, але дуже дискусійною, хоча і не полемічною. Він стверджував, що знахідки та висновки автора становлять великий інтерес, хоча й викликають значні заперечення. Про інші відгуки вчених за межами Радянського Союзу на роботу Грушевського див.: Тельвак Віталій. Творча спадщина Михайла Грушевського в оцінках сучасників (кінець ХІХ — 30-ті роки ХХ століття). — Київ, 2008. — С. 337–349.
  3. Про імідж Грушевського як українського національного або «націоналістичного» історика див. мій вступ до видання: Hrushevsky Mykhailo. History of Ukraine-Rus'. — Vol. 1. — Edmonton and Toronto, 1997. — P. xxii–xlii. Див. також: Plokhy Serhii. Unmaking Imperial Russia: Mykhailo Hrushevsky and the Writing of Ukrainian History. — Toronto et al., 2005 та Prymak Thomas. Mykhailo Hrushevsky: The Politics of National Culture. — Toronto et al., 1987.