Сторінка:Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи (2014).pdf/88

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Під час опрацювання Хмельниччини Грушевський також зіткнувся з іншою безпрецедентною обставиною: не він спочатку навчав представників тієї української історичної школи, яку він творив. Грушевський був тим професором, який призначав теми студентських семінарів й організовував публікації документів, але саме його колеги та учні проводили фундаментальні дослідження та готували до друку нові джерела, перш ніж сам Грушевський дійшов до доби Хмельницького в своїй «Історії». У 1898 році Грушевський написав передову програмну статтю «Хмельницький і Хмельнищина» для спеціального випуску «Записок Наукового товариства ім. Шевченка», надрукованому до 250-ої річниці повстання 1648 року, але якраз той випуск містив новаторські дослідження Степана Томашівського (1875–1930) про народні рухи в Галицькій Русі 1648 року та Івана Франка (1856–1916) про Хмельниччину 1648–1649 у тогочасних віршах[1]. До Першої світової війни роботи Грушевського з цього періоду обмежуються нарисами до річниць (1654–1904, 1657–1907), відповідями польським і російським критикам українського руху, які писали про гетьмана та його епоху, популярною брошурою про гетьмана й кількома главами в узагальнюючих викладах[2]. У той же час Томашівський і Мирон Кордуба (1876–1947) опублікували важливі наукові студії з цього періоду, а також томи джерел[3]. Це призвело до того, що колеги Грушевського та його студенти отримали нагоду підважити його авторитет і запропонувати інші інтерпретації.

Начебто і цього було недостатньо, ще до того, як він у 1916 році опублікував вступні розділи свого дослідження Хмельниччини (том 8, частина 2 «Історії»), історичним поглядам Грушевського був кинутий виклик та з’явилась

  1. ↑ Грушевський Михайло. Хмельницький і Хмельнищина. Історичний ескіз // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. — Львів, 1898. — Т. 23–24. — С. 1–30; Томашівський Степан. Народні рухи в Галицькій Руси 1648 р. // Там само. — С. 1–138; Франко Іван. Хмельнищина 1648–1649 років у сучасних віршах // Там само. — С. 1–114.
  2. ↑ Про роботи Грушевського див. мою статтю Grappling with the Hero: Hrushevs'kyi Confronts Khmel'nyts'kyi // Harvard Ukrainian Studies. — 1998. — Vol. 22. — P. 589–603, та мій вступ «Assessing the “Crucial Epoch”: From the Cossack Revolts to the Khmelnytsky Uprising at Its Height» до видання: Hrushevsky M. History. — Vol. 8. — P. xlvi–xlviii. Позитивними оцінками Хмельницького щедро пересипана брошура Грушевського «Про батька козацького Богдана Хмельницького» (Київ, 1909), що була призначена для широкої громадськості підросійської України після скасування заборони на друк українською мовою. Нариси Грушевського цього періоду зібрані у перших трьох томах видання Грушевський Михайло. Твори у 50 томах, що вийшли у підсерії «Суспільно-політичні твори» (Львів, 2002–2005).
  3. ↑ Томашівський редагував два томи «Жерел до історії України-Руси»: том 4 (Львів, 1898), його вступна стаття «З життя галицько-руських соймиків» (с. 1–36), та том 6 (Львів, 1913), його вступна стаття «Межи Пилявцями і Замостєм» (с. 1–144). Він також опублікував монографію «Перший похід Богдана Хмельницького в Галичину (Два місяці української політики)» (Львів, 1913) та кілька статей (див. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VIII. — Ч. ІІ. — С. 223–224; у англомовному виданні: Hrushevsky M. History. — Vol. 8. — P. 745). Кордуба редагував 12-й том видання «Жерела до історії України-Руси» (Львів, 1911), його вступна стаття «Боротьба за престіл по смерті Володислава IV» (с. 1–60), та опублікував дві спеціальні статті (див. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VIII. — Ч. ІІ. — С. 211; у англомовному виданні: Hrushevsky M. History. — Vol. 8. — P. 736).
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Україна_на_історіографічній_мапі_міжвоєнної_Європи_(2014).pdf/88&oldid=666673