Після приростків, що кінчаються на приголосний звук, перед йотованою голосною ставимо апострофа: з’їхати, під’їхати, в’їхати, об’їхати, з’ясувати, без’язикий, з’єднаний, об’єднаний, з’їсти (і ззісти), роз’ясняти, з’явитися, з’явище (останнє слово не треба плутати з словом „зявище“, що відповідає московському „хайло“).
5. Після подвоєних шиплячих звуків: ж, ч, ш на кінці слів пишемо я, ю: збіжжя, клоччя, безгрішшя, роздоріжжя, за ніччю, цею ніччю, подоріжжю.
6. Приголосний звук перед м'яким приголосним сам стає м'яким, але ь після нього не ставимо: слід, світ, сонця, віконця, сміх, цвіт, кість, мислі, панський (хоч вимовляється: сьлід, сьвіт, соньця і т. д.)
Тільки після звука л, що стоїть перед м'яким приголосним, треба ставити ь: пальця, сальцю, закальця; між двома л не ставиться ь: ллється, лляти, Ілля, гілля.
7. Перед шиплячими звуками н не м'ягчимо: менший, тонший, инший кінчик, панщина, ганчірка, віншувати; але л у цім випадку м'ягчиться: більший, пальчик, бувальщина.
8. Слова на -ець мають на кінці ь післанець, горобець, молодець.
