А кажуть: „Се дерево високе“; „Він робітник, а був хліборобом.“
24) На Україні, ні народ, ні письменники, не вживають таких популярних в Галичині слів, як: видіти (бачити), отвирати, отворити (відчинити), сейчас (тепер, зараз) та єсли (коли, як-що).
25) Ще треба сказати про прислівник зараз (на Полтавщині — зразу), про який вже писав М. Левицький (ЛНВ. 1909 т. 3) і який в народній мові вживається тільки в значінню — в сей мент, в ту хвилю, миттю (по німецькому — sofort, sogleich). Напр.: „зараз іди до дому! От, скінчу й зараз прийду.“ Наддніпрянські ґазетарі, слідом за Росіянами, а за ними і де-які Галичане почали надавати прислівникові зараз і значіння — тепер, нині, в (під) сей час (jetzt). Напр. пишуть: „Зараз небезпечно подорожувати залізницями, бо зараз по всій Европі страйки.“ По українському се речення треба висловити так: „В сей час небезпечно подорожувати, бо тепер скрізь страйки.“
26) Так само почали у нас заводити в літературну мову базарне слово завгодно, перекручене українськими перекупками московське — угодно (сколько угод-
