Гавлічек подорож до Галичини і Загребу, щоб позискати поляків і сербо-хорватів для прислання делегатів на перший слов'янський з'їзд до Праги”.
В літературно-критичних статтях І. Я. Франка досить велика група неоднослівних номінантів з делексикалізованим компонентом, які не є єдиним засобом фіксації дії, а мають в системі української мови синонімічні відповідності серед дієслів: вести боротьбу — боротися, вести конспірацію — конспіруватися, давати (дати) малюнок — малювати (намалювати), доводити (довести) до розрухів — розрушувати (розрушити), творити (створити) синтез — синтезувати (синтезуватися) і інші. Вони теж необхідні структурно-смислові елементи контексту. Наприклад: “По збомбардуванню Відня, бачачи, що реакція бере верх, і стративши надію на успіх австрійського парламентаризму, Гавлічек… зложив мандат і вернув до редакційного столика, щоб далі вести одиноку важку боротьбу зброєю духа”; “…Кент веде якусь широко розгалужену конспірацію, порозумлівається з французами і з англійськими дворянами…”; “При тім же в його поглядах знов під впливом життєвого досвіду, ненастанних студій і розважань доконувався новий зворот: первісний песимізм і пізніший суб'єктивний оптимізм зливалися в одно, творили вищий синтез, котрий поет означив словом гуманізм”.
Відзначені номінанти не можна замінити відповідними синонімічними дієсловами. Загальною для всіх трьох прикладів причиною є те, що утворені від прикметників прислівники одиноко, важко, розгалужено, вище не контактують по сенсу з дієсловами боротися, конспіруватися, синтезуватися. Крім цього, в другому прикладі дериваційні модифікації прикметника “заважає” прислівник широко, залежний компонент ад'єктивного словосполучення: утворення прислівника розгалужено призвело б до страти логічного сенсового зв'язку із словом широко. В третьому прикладі вживання номінанта пітримує підрядне речення “котрий поет означив словом гуманізм”, яке розкриває, деталізує значення іменника синтез — семантичного центру номінанта.
В реченні “Завдяки деяким нерозважливим полякам та росіянинові Бакунінові таки вдалося довести до розрухів” неоднослівний номінант — самодостатній по своєму значенню, не вимагає додатка, а дієслово розрушити обов'язково вимагає його.
У своїй більшості неоднослівні номінанти з делексикалізованим компонентом належать до книжного стилю мовлення. Тому зрозуміло,
