слівної лексеми на початку компонентного ряду ФО підсилює їх експресію, сприяючи цим емоційності фразеологічного образу, що лежить в основі смислової структури фразеологізму.
Складнішим проявом варіантності компонентного складу ФО у прозових творах Івана Франка виступає субституція окремих складових лексем фразеологізму. Для взаємозаміни лексемних компонентів ФО письменник використовує різноманітні системно-семантичні зв'язки слів української мови — лексичні синоніми, лексико-семантичні /ЛСГ/ і тематичні групи слів. Наприклад, фразеологізм мороз іде поза шкірою /шкурою/ автор подає у таких модифікаціях: “Кому, кому, коли ту нікого не видно, — шептав Андрій, а мороз ішов йому поза плічми”; “Йому /Германові/ ще й нині живо стоїть перед очима вираз її лиця, такий безгранично болісний, перекривлений та змінений, що аж йому, малому, мороз перейшов по тілі”; “Не раз вечорами він /Герман/ заглядував в тісні темні горла ям, і дрож пробігала по його тілі”.
У наведених прикладах лексичні варіанти фразеологізму мороз ішов поза плічми, мороз перейшов по тілі і дрож пробігла по тілі утворюються підстановкою у відповідну позицію синонімічних слів ішов, перойшов, пробіг, слів, що належать до однієї ЛСГ, тіло, плечі, слів, об'єднаних в одну тематичну групу, мороз, дрож.
Взаємозамінні лексичні компоненти ФО у прозі І. Франка відіграють важливу художньо-зображувальну роль. Порівняємо у контекстах стилістичні функції лексичних варіантів фразеологізму говорити крізь зуби: “Лице “сусіди” скривилося легким, іронічним сміхом, і він, прикусивши долішню губу, цідив крізь зуби: А відки ж мені тілко честі — бути вашим сусідом, пане Петрію?”; “Ще готов плакати милосердними сльозами, — щоби, обтерши слези, тим легше пожерти! — воркотав крізь зуби Довбушук”.
Належачи до розмовного стилю, обидва фразеологізми надають мовленню персонажа повісті І. Франка “Петрії і Довбушуки” безпосередності і невимушеності. Однак перший фразеологізм — цідити крізь зуби — відзначається більшою фамільярністю з відтінком зневажливої іронії, а другий — воркотіти крізь зуби – надає мовленню Довбушука саркастичного характеру. Сарказм підсилюється протиставленням змісту мікроконтексту /прямої мови/ і семантики дієслова воркотав.
Розмовні мікроконтексти у І. Франка рідко бувають стилістично нейтральними, внаслідок чого спостерігається стильова єдність ФО і мікроконтекстів. Порівняємо, наприклад, такі два мікроконтексти:
