і запутувались /запліталися/ язики/; “Але спекуляційна гарячка Гөрмана тоді ще зовсім була не устала” /порівняємо: біла гарячка/; б/ вносити додаткові відтінки до характеристики суб'єкта: “…Снували, мов мурашки в разваленій купині…” /порівняємо: снували мов мурашки/; в/ підсилювати інтенсивність фразеологічного образу: “Починаю розвідувати, хто тоді ще був в шинку, що то за якісь була, що мене били, — ага, намов чорт злизав усякий слід” /порівняємо: немов віл /корова/ язиком злизав /злизала/; г/ підвищувати експресію трансформованої ФО: “Андрій, котрий зовсім не був сліпий на то, ставався щораз сміливішим до неї /Дозі/, його молоде серце, котре в тихих родинних чувствах стратило моральну точку свою гравітаційну, рвалося чимраз сильніше, займалося щораз дужчим пожаром” /порівняємо; втратити точку спори/.
Більшість еліптичних ФО у прозових творах І. Франка не несуть спеціального експресивного навантаження, а використовуються для мовленевої характеристики персонажів або дія підсилення динамічності оповіді. Наприклад: “І ти тої самої співаєш? — говорили не раз старші рідники, всміхаючись та слухаючи нарікання молодих хлопчаків” /порівняємо: тої /тієї/ самої пісні співаєш/.
Аналіз варіантних ФО, вживаних у прозових творах І. Франка, дозволяє встановити характер їх стилістичної взаємодії з контекстом, ФО, використані автором у тому чи іншому варіанті, у поєднанні зі своїм стилістичним контекстом утворюють чотири різновиди так званої “фразеологічної қанфігурації”: узуальну конфігурацію, конфігурацію першого ступеня оказіональності, конфігурацію другого ступеня оказіональності і конфігурацію третього ступеня оказіональності.
При узуальній фразеологічній конфігурації ФО вживаються в їх традиційному, словниковому стилістичному забарвленні, зберігаючи при цьому свою інваріантну структуру і компонентний склад. Наприклад: “Особливо Герман був для нього /Леона/ сіллю в оці…”; “Петріїха зачала сейчас заходитися, щоби приготовити яку-годі гостину так дорогим гостям. Но Ленькові було то не на руку”; “A, ти /Готліб/ смієш на мене /Германа/ руку піднімати?”; “Нараз вдала їй /Емілії/ в очі псалтир насічника, — єдина книжка, що находилася в тій пустині, — котрої слова помимо того містили в собі всю мудрість, якої треба для простого, для красоти діл божих одвертого серця”. Стилістична виразність таких ФО цілком визначається образністю фразеологічої семантики.
