У першому мікроконтексті фразеологічна конфігурація досягає поєднання фразеологічної синонімії з порівняннями, а в другому — лексичною варіантністю одного й того ж фразеологізму, і гіперболізацією /зацідити /заїхати/ межи очі і сто тисяч свічок в очах заярілося /порівняємо: засвітитися в очах/.
Отже індивідуально-авторське використання І. Франком фразеологічних скарбів української мови полягає як у специфічному відборі певних узуальних ФО, так і в різноманітних засобах їх трансформацій з художньо-стилістичною метою. Творчо використовуючи переважно народно-розмовні ФО, письменник тим сприяв збагаченню літературної мови, оскільки ”потужний народно-розмовний лексико-фразеологічний шар у складі літературної мови не залишається незмінним: народно-розмовні за своїм походженням слова, вирази асимілюються, уточнюються і стають зрештою такими фактами літературної мови, без яких вона не може обійтися, на втрачаючи своєї гнучкості і виразності”[1].
1 Виноградов В. В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. M., 1963, c. 119. 2 Алефиренко Н. Ф. О статусе фразеологического значения среди семантических единиц других уровней языка. – В сб.: Проблемы фразеологии. Тула, 1980, с.97. 3 Федосов И. А. Функционально-стилистическая дифференциация русской фразеологии. Ростов н/Д. 1977, c. 15. 4 Чернышева И. И. Текстообразующие потенции фразеологических единиц. — В кн.: Лингвистика текста. М., 1976, с. 256. 5 Бабкин А. М. Русская фразеология, ее развитие и источники. М., 1970, с. 9.
Подана до редколегії 12.03.82
Миколаїв, пед. ін-т
Видатний майстер художнього слова М. Коцюбинський широко користується у своїх творах різними типами відокремлених членів речення, більшість яких виступає в постпозиції до пояснювальних ними слів. Поряд із звичайними постпозитивними відокремленими членами
- ↑ Бабкин А. М. Русская фразеология, ее развитие и источники. М., 1970, с. 9.
