8. Первинність колірного значення при наявності номінативно-вивідних (переносних). Наприклад: зелений. Значення «незрілий», «молодий», «недосвідчений» — номінативно-вивідні.
9. Широке асоціативне поле (семантичний об'єм).
10. Вільна сполучуваність (що пояснюється втратою внутрішньої форми, абстрагованістю ознаки кольору). Порівняйте: чорний і вороний.
11. Стилістична нейтральність (порівняйте: червоні губи і малинові уста).
12. Властивість виступати домінантою у синонімічних рядах (як найбільш абстраговані і нейтральні назви кольорів).
13. Висока частотність вживання назв «ядра» (вони в середньому у 10 разів частотніші, ніж назви периферії).
«Периферія» характеризується:
1. Семантичною вмотивованістю, наявністю внутрішньої форми (малиновий від малина, вишневий від вишня).
2. Вивідністю основ, що утворюють ці назви (буряк — буряковий, бузок — бузковий).
3. Залежністю лексичного значення, тобто можливість визначення значення через відповідні назви інших кольорів (янтарний — золотисто-жовтий, прозоро-жовтий; конопляний — світло-жовтий).
4. Кожна назва «периферії» є членом мовного синонімічного ряду, що групується навколо основної назви кольору — домінанти, члена «ядра» і займає залежне положення, що пов'язано з їх семантичною і лексичною специфікою, з наявністю у них спеціальних уточнюючих функцій.
5. Вузьким асоціативним полем: що пояснюється вмотивованістю значення цих назв, конкретністю ознаки кольору, яку вони виражають.
6. Відсутністю номінативно-вивідних (переносних) значень.
7. Незначними дереваційними можливостями.
В основному назви кольорів «периферії» не утворюють вивідних гнізд і в цьому розумінні є відкритою системою, на відміну від назв «ядра». В міру того, як ознака кольору в них абстрагується, втрачається мотивація, зростають дериваційні можливості назв «периферії» (порівняйте: волошковий — волошкуватий; але рожевий — рожевуватий, рожевенький, рожевість, рожевіти, рожево, рожевощокий).
Назви кольорів «ядра» і «периферії» перебувають у постійному русі.