Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/149

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

їв небагато і переважно прості селянські страви, але не зморював себе голодом; він був проти піяцтва, як проти зайвої речі, але, як у листі до Тев'яшова, вихваляв староримські учти з їх мудрою розмовою, так і сам не відмовлявся від них, коли його закликали до себе добрі друзі та знайомі з нагоди різних подій свого життя — йменин, то-що.

Цього ще мало: ті-ж близькі до нього люди постійно робили йому подарунки, виявляючи цим свою прихильність до нього; так, Ковалинський та жінка його надіслали йому музичні струменти, окуляри, книжки та люльку (значить, Сковорода палив люльку), рис, рибу, хусточки; харківський купець (потім міський голова) Є. Є. Урюпин закликав його до себе в гості, влаштував бенкет. Свящ. Якова Правицького Григорій Савич прохав надіслати йому Бабаєвського (хатнього) пива, окуляри, чоботи на зиму і, нарешті, лимонів та ягідного соку; цього останнього він потрібував, бо в цей час видужував від гарячки.

Чистим джерелом невичерпаних радощів була для Г. С. Сковороди природа, серед якої він проводив більшу частину свого часу. Він не любив, як ми бачили, міст, з більшою прихильністю ставився до сел, але і в цих останніх обирав пустелі, цеб-то найсамотніші місця — ліси, садки, пасіки, то-що.

Практика виховання Сковороди цілком відповідає його теорії. Так він виховував свого учня Василя Томару, а надто Мих. Ковалинського, в такому-ж дусі він навчав у Харківському колегіумі. До Ковалинського він цілком приклав свою педагогічну теорію: турбувався і про його здоровля, про це свідчить один з листів його до Ковалинського (1-ий від., ст. 76–78, пор. також 70); звертав увагу на естетичний бік його розвитку, але переважно розвивав його розум та серце. Ось, що говорить про це сам Ковалинський. „Григорій (Савич) часто почав навідуватись до нього, і згідно з нахилами молодої людини, розважити його музикою та читанням книжок, що давали привід до навчальних розмов, знайшовши в молодій людині серце, якого бажав, та природній хист, який любив, звернув увагу на удобрення розуму його та духу“. (1-й від., ст. 12). Сковорода бажав зробити з Ковалинського свого учня і наступника — і досяг цього. Про це категорично свідчить з одного боку сам Ковалинський, а з другого — листи до нього Сковороди, що розгортають перед нами у всіх подробицях цей процес внутрішнього оновлення учня під впливом учителя. Ковалинський не тільки був учнем Сковороди по Харківському колегіуму, але і його інтимним вихованцем, якого Сковорода полюбив раптом і ця любов що-раз збільшувалася; инші учні Сковороди по колегіуму, звичайно, стояли від нього незрівняно далі, але й до них він прикладав свою систему