Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/161

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ників усіх класів слобідсько-українського суспільства — і до духівництва (чорного та білого), і до дворянства, й до міщан, і до козацтва; й до поспільства.

Звязки його з духівництвом були дуже міцні: можна сказати, що це була та група суспільства, з представниками, якої він мав постійні відносини. Хоч сам Сковорода був козацький син, вийшов з козацького стану, але виховання цілком поріднило його з духівництвом: сюди ввело його пробування в Київській Академії і потім педагогічна діяльність у переяславському та харківському колегіумах. Не постригаючись в ченці, він життям своїм був більше ченцем, ніж офіційні ченці. Пробуваючи світською особою, він можна сказати, цілком задовольняв тим вимогам, які мусіли складати основу манастирського життя і яких в дійсності у ченців не було — цілковита відмова від грошей, від задоволення тілесних потреб, від пробування серед жіноцтва, піст, проповідь чистої любови, моральні думки, матеріяльна та моральна допомога ближнім. Щоб переконатися в цьому, треба тільки згадати характеристику його життя, яку подає Ковалинський за той час, коли він був навчителем харківського колегіуму, і потім звернути увагу на додатковий матеріял, який подає сам Сковорода в своїх латинських листах до того-ж Ковалинського. Тут иноді він має навіть немов-би риси ченців-аскетів, повстаючи, наприклад, в одному вірші проти трьох ворогів християнина — світа, жінки і диявола[1] (в дійсності, між иншими, як ми бачили він не був аскетом). Манастирі взагалі приваблювали його до себе, а надто ті, по яких він зустрічав співчутневих або прихильних до себе настоятелів та ченців. Після того, як його вигнано з переяславського колегіума, він, наприклад, радо їде з приятелем своїм Каліграфом (що їхав у Московську академію за проповідника) до Троїцько-Сергіївської лаври і там користується дружбою настоятеля її Кирила, що взначався своїм великим знанням та був потім чернигівським архієреєм. Так розповідає Ковалинський[2]. Взагалі, треба пам'ятати, що в старій Україні та в Слобожанщині в духовний стан вступали дуже часто представники світського суспільства (з козацької старшини чи звичайного козацтва). Духівництво не було тоді так відокремлене, як потім, від суспільства; воно помітно поповнялося особами, що вийшли з світських кол. Таким чином, і на Сковороду ченці не дивилися, в свойому осередкові, як на homo novus, як на представника чужого кола. Кирило Ляшевецький, закінчивши курс в Київській Академії, зробився першим навчателем, префектом і ректором Сергіївської

  1. Сочин. Г. С. Сковороды, 1-й, ст. 93.
  2. Твори Гр. Сав. Сковороди, від. 1-ий, стор. 5.