Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/166

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

влював перед цими попами такі думки, які їм здавалися спокусою і викликали опір з їхнього боку.

Сковорода в таких випадках не робив уступок, в наслідок чого починалися суперечки, одну з яких малює ось такий лист Сковороди. „Возлюблений во Христі брате Іакове! Най буде з тобою мир, який превище всякого розума. Прости мені, коли я тебе в чому образив, як гостював у вас. Ти знаєш, що я запальний, але знаєш разом з цим, що я по натурі тихий і чоловічний, а кротость головне достоїнство людини. Добра цеб-то справжня людина завжди виявляє добро з скарбниці свого серця. Не зважаючи на це, багато з моїх друзів ладні були зараз-же язвити мене, як тільки я здумаю пом'якшити їхній божевільний запал, і думають, що роблю це я з приязни до них, тому що щиро чоловічне серце і розум ніяк не може бажати людям злого. Також і я, коли випадково розпалюсь або остогидну, то це роблю не зі злої волі, але тому, що по правдивості своїй лічу грішним погодитися з брехнею або боротися проти істини: як лікування буває не завжди приємно, так і істина часто буває важка. І ніхто не може з'єднувати корисне з приємним, але забудемо взаємні образи і помиримося“.

Підкреслене мною речення показує, що тут йде мова не про якісь особисті суперечки та сварки, а про відміни в поглядах; правдивий Сковорода одверто висловлював перед своїми приятелями такі думки, що їм не подобалися. Цю рису Сковороди ми вже зазначили вище з слів Ковалинського; тепер-же тільки додамо, що до цього приводив його і сильно розвинутий у нього дух прозелітизму: глибоко продумавши свою релігійно-філософську систему, він ще зміцнив її в собі чуттям і зрозуміло, що за таких умов, у нього з'явилося палке бажання ширити її серед суспільства. Ось чому він так прагнув того, щоб мати друзів, хоч робив це з великою обережністю, керуючись при виборі їх переважно своїм особистим вражінням, тим внутрішнім голосом, до якого він постійно прислухався і який його майже ніколи не обдурював.

Ми з'ясували суперечку Сковороди з Правицьким тим, що вони не зійшлися в поглядах на певні релігійно-філософські питання. Це потверджує й инший аналогічний випадок. Правицькому до такої міри не сподобався трактат його приятеля „Израїльський Змій“, що він відмовився від списку його, зробленого власною рукою Г. С. Сковороди. Так говорить цей останній в листі до М. І. Ковалинського „Яків мій до цієї моєї дщери простудився, закреслив в ній ім'я моє й кому піднесена, (а вона піднесена Тев'яшову). Відкіля це? Не знаю. Сього ради пересилаю до тебе, друга, цей для нього списаний список. Уживай краще його собі