цю твойого лиценціята душу“[1]. Сковорода заявляє і напевне цілком щиро, що він не знає, чому Правицький так холодно поставився до цього трактату, але ми тепер беручи на увагу його зміст і маючи відомості про те, що Правицький закреслив в рукопису і ім'я автора і прізвище Тев'яшова, можемо вказати цю причину, Бабаївський піп злякався де-яких сміливих поглядів і гострих виразів у ньому і тому „простудился к этой дщери“ свого друга. А другу, при його щирому переконанні в істині і користі висловлених ним поглядів і на думку не приходили згадки про цензуру, тому що своїм друзям він звик, не ховаючися, виявляти усі свої думки. Але-ж і ця сварка була тимчасовою, і швидко між приятелями знов запанували старі відносини. Лист Сковороди до Ковалинського має дату 1790 р. а ми маємо инший його лист до Правицького 1792 р. (5 січня), де він писав „возлюблений друже й брате во Христі Якове! Радуйся з любою Христиною і з чадами в цей новий рік. Мені давно сумно, що з вами не розмовляю. Коли в цю зиму або весну не здійму мого тілесного тлінного линовища (exuvium), то потішуся бачити вас і втішатися розмовою. Прости, любий, що на твого і твого сина листа не відповідав. Серце по щирости бажає, але старість і ледарство студенокровні. Пишу однак, до вас, хоч хворий. Хвороба моя і старість, ток кровний і огневиця, не стільки з невоздержання, скільки з несроднення їжі. Здивувався розум твій від мене. Надішли, друже, Златоустого розмову про те, що людина є всієї біблії кінець, і центр, і гавань. Він жертва, вівтар, фіміям і все инше… З цього листа ясно видно, що Сковорода і Правицький, як і раніше були друзями духом. Не тільки сам Правицький писав листи до Сковороди, але й син його вихований, напевне, батьком у дусі пошани до старчика Варсави. Недаремне і цей останній прохає у Правицького твори Іоанна Златоустого, — це також вказує на те, що вони мали однаковий літературний смак, і у Правицького в його книгозбірні були праці цього церковного письменника, що його дуже поважав і любив Сковорода.
Такі-ж були, напевне, відносини між Сковородою й иншими його приятелями з білого духівництва, хоч про них у нас нема докладних відомостей. Тут, нам слід назвати попа Ф. Заліського, що листувався зі Сковородою і мав збірку його творів. Про це листування свідчить лист його сина до Ізм. Іван. Срезневського, що надрукував в „Утренней Звезде“ свої отривки из записок о старце Сковороде. Відомо, як Ізм. Ів. Срезневський цікавився особою Сковороди. В листі розповідається, що знайомство Сковороди з Заліським почалося ще в часи пробування їх обох у Київі,
- ↑ Молодик на 1844 рік ст. 232.
