в академії. Сковорода, говорить Заліській-син, був знайомий з батьком моїм ще в Київі, тому дуже часто з Рябушок (села, де гостював у місцевих дідичів Красовських) відвідував мого батька та иноді гостював по місяцю, тому що батько мій познайомив його і з Красовськими… Заліський, напевне, щиро поважав свого старого друга Григорія Савича, закликав його гостювати до себе і, звичайно, розмовляв з ним і з 1762–1763 г. почав збірати його твори. Заслуговує уваги той факт, що серед них ми знаходимо і такий критичний твір, як „Израильскій змій“. Можливо, Заліському належить і віршована приписка на обгортці взята з твору Сковороди „Борьба архистратига Михайла з сатаною“,[1].
Ми гадаємо, що цього листа що до стилю трохи виправлено, але що він все-таки належить Сковороді. Доказом цієї думки можуть бути, на наш погляд, такі міркування; 1) те, що Сковорода листувався з Заліським, 2) самий зміст листа: Сковорода любив говорити про Мінерву і уявляв її, як раз так, як це зазначено тут у нього словами Цицерона: 3) дата: його написано в Обуховці, 1763 р. 10 грудня, а відомо, що саме в той час Фед. Заліський почав збірати твори Сковороди.
Але цими особами далеко не обмежується коло знайомих серед білого духівництва у Сковороди; було, напевне, багато инших попів, з якими він також листувався або мав дружні зносини. На користь такої гадки говорять апріорні міркування — широка популярність Сковороди на Україні, яко філософа, що визначався своїми невпинними блуканнями і чудним до певної міри життям. Ця популярність ще більш зростала через те, що в ньому, в його особі зосереджувалися переважно всі вищі, духовні інтереси того часу; про це-ж свідчать і апостеріорні дані — короткі вказівки на дружнє листування і особисті відносини до де-яких духовних осіб, так, наприклад, коли він був ще навчателем в харківському колегіумі, то в нього був друг, який користувався його цілковитим довір'ям, якийсь піп Борис. У цього попа мешкав Ковалинський, і Сковорода в одному листі з Білгороду до цього останнього прямо говорить, щоб він показував його лише йому[2].
Познайомившись з відношенням Г. С. Сковороди до чорного та білого духівництва, зупинімся тепер на питанні про вплив на світське суспільство, вияснім питання про те, в якому напрямкові він впливав на представників цього суспільства — дворян-дідичів, козаків, міщан та селян. Провідниками цього впливу були його твори, листи і, на-
