Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/170

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

могли врятуватись, тому що не знали християнства (якого в той час не було). Сковорода-же зазначав, що всі ці люди були натхнені вищим духом, і тому вони не заслуговують осуду, але необхідно йти за прикладом їхньої любови до істини. І коли є істина, то вони були вірними слугами її. Філософи, що навчали Ковалинського, говорили йому, що до одного стану більш прив'язано боже благословення, а до другого менше, а иноді навіть і прокльони, що знання та виконання обрядів є вище удосконалення людини. Сковорода-ж говорив, що всі стани однакові і бог нікого не обділив, а прокльон накладає тільки на синів противлення, цеб-то тих, хто, не запитавши своєї природи, бере для себе посади та працю під впливом оман та примх. І вони тому і є нещасні, що роблять неподобне, тоб-то невідповідне їхній природі. Сковорода вчив, що удосконаленість людини полягає в тому, щоб бути щирокорисним ближньому, що таїнства та обряди пристосовані до слова, а царство боже полягає в силі, або в ділі. Ковалинський вихований на забобонах, слухаючи Сковороду, почував у собі боротьбу думок, їхню протилежність, та не знав, як розвязати її.

Учителі бажали викликати в ньому огиду до Сковороди, забороняли підтримувати знайомство з ним, слухати його розмови й навіть зустрічатися з ним. Він-же любив серце Сковороди  але розум його лякав Ковалинського, поважав його життя, але не містив у розумі його думок, поважав доброчини, але не поділяв його думок, бачив не заплямованість його поведінки, але не уявляв істини його розуму, бажав-би бути його другом, але не учнем. Важко було, зазначає Ковалинський, позбутися перших вражінь. Ковалинського Сковорода приватно навчав грецької мови та читанню старовинних книжок. В його студіях з Ковалинським метою бажань було серце останнього, инакше основа щасливого життя. Вирішивши перевиховувати Ковалинського і бажаючи дати йому яко-мога більше вражінь істини, Сковорода надсилав йому листи майже що-дня, прагнучи до того, щоб той хоч коротко відповідав на них, щоб він звик думати, міркувати, висловлювати думки точно, справедливо, і як слід. Забобони, яких міцно тримався юнак і які підтримувалися в ньому вказаною вище різницею поглядів, не давали можливости юнакові остаточно перемогти сумніви. Але їх знищив до-щенту незвичайний сон, який приснився Ковалинському, і який він записав тоді в своєму щоденнику[1].

Це було 1763 року. Ковалинський дуже страждав від сумнівів і палко бажав, щоб хто просвітив його що до цього. Йому здавалося, що на блакитному небі були написані вздовж неба золотими літерами ймення трьох юнаків, що

  1. Тут можливо вбачити де-який містицизм.