Сковорода так підписується — твій християнський друг… Він турбується про те, щоб і юнак захопився від нього єросом до вічности, щоби звести його на ту височінь, якої сам досяг шляхом невпинної боротьби. Всі листи Сковороди викликані бажанням розвинути юнака, керувати його поведінням, збудити в ньому правдиві та піднесені погляди на життя. Сковорода відчуває в юнакові кандидата блаженної філософії і прагне того, щоб посіяти в його душі, яко-мога більше насіння. Він навчав Ковалинського мов грецької та латинської, вказуючи йому на можливість опанувати скарб античної та патристичної літератури. Але, подаючи знання розумові Ковалинського, Сковорода головну увагу звертав на виховання його серця. „Пам'ятай, писав він йому, ти — храм божий, тримай у цнотливості тіло. Але найбільш охороняй душу“. Сковорода однак турбувався і про всі дрібниці його життя, бажаючи бути для нього корисним — виявляв свої турботи про те, щоб він стримував свої бажання, щоб він не над'уживав трунків та їжі, турбувався про його здоров'я, а надто про освіту його та виховання. Він подавав йому педагогічні поради, як читати книжки, що робити під час вакацій на кондиціях, як вчити грецьку мову, яку він сам любив, вимагав від нього віршованої одповіди на свої питання і сам виправляв його вірші, радив йому, як треба, ставитися до тих товаришів що ображали Ковалинського за його приятелювання з Сковородою, оцінював товаришів та однолітків Ковалинського — Якова Правицького та Василя Білозора, викладав йому думки Плутарха про друзів та облесливих людей, виясняв значіння естетичного боку в освіті — а саме співів та музики, застерігаючи проти суєти світського життя, проти бенкетів, жінок; кажучи, що у християнина є три вороги — світ, жінка та диявол; розвивав свою теорію щастя „воно в нас самих“, висловлював свої погляди на таїнства та обряди, на віру в рай та пекло, усі рішуче негативні і з'ясовав їх не по церковному, а алегорично, надіслав йому уду на бідність, з'ясував йому, що таке є афекти, навчав логіки в листах і т. и. Все це ми знаходимо в листах Сковороди. Одним словом, Сковорода в цьому випадку не обмежувався офіційним виконанням обов'язків навчителя добронравія в додаткових класах, він виховував Ковалинського, цеб то робив те, що колись робив у Тамари для його сина Василя, тільки в ширшому і, можна сказати, поглибленому маштабі. Ковалинський не тільки навчився наук від Сковороди, але він сприйняв й його філософію. Сковорода закінчив освіту Ковалинського, поїхавши з ним до Київа, де керував ним під час огляду, стародавніх та славетних місцевостей та будинків. Потім і після цього, коли друзі — вчитель та учень — розійшлися на довгі роки, дружній звязок тривав між ними, виявляю-
