Ковалинського в приписці писала про любов до нього та про надсилку йому сиру та люльки, яку він любив палити. Ця остання подробиця дуже цікава: ми вперше взнаємо, що Сковорода палив. У другому листі 1782 р. з Петербургу Ковалинський повідомляє Сковороду про одержання від нього листа з Таганрогу та додавав, що й спогади й листи Сковороди є втіха для його серця, тому що найприємніше чуття для нього серед теперешнього його світського життя, це прагнення до істини, до незаплямованности, а в цих іменах додавав Ковалинський, я завжди уявляю вас. Я сторгував, писав Ковалинський, чудесну дачу коло Святогорського манастиря, село Прилуцького і дуже-б бажав, щоб ви в ньому були мешканцем, громадянином та господарем. Швидко надішлю вам через брата Грицька сиру та риби. Подайте адресу для моїх листів. Все може остогиднути і великая, і славная, і дивная. Це ніщо за для серця людини. Василь Томара пробуває при кн. Потьомкину підполковником і шле уклін. Підписує: друг твій Мих. Ковалинський. У третьому листі 1784 року з Петербургу пише: „дякую вам за любов вашу до мене, ще більше дякую за „дружні бесіди“, які нагадують мені чудові, гарні часи молодости, простоти та безтурботности, від яких я тепер так далеко відійшов, і які любив усіма чуттями своєї душі і хочу рано чи пізно за допомогою божою досягти цього вищого щастя. Я люблю тихе життя і хочу прагнути його. Її де внутрішнє дає втіху мені, вказуючи, що я не згубив іскри гарного чуття, потопаючи від бурі житейської та опинившись серед суєти суєт. Маю велике бажання купити в українських місцях містечко, про що я прохав і Якова Михайловича Захаржевського. Коли-б пощастило, то я-б пішов геть від усіх на самоту та прохав-би вас разом зо мною прожити останні дні свої. Прохаю Вас продовжувати дружбу та надсилати листи, поки я вас на власні очі не побачу. В. С. Тамара вам шле уклін і сьогодні згадував про вас, коли читає в російськім перекладі Енеїду“. В четвертому листі 1785 року Ковалинський писав: бажання ваше бачити мене в українських сторонах нагадало мені надзвичайно гарне юнацтво моє й ті тихі, невинні роки, що за дружбою вашою минали в простоті та чистоті серця. Друже мій любий! Я-б давно вже полетів у ці чудові, спокійні місця, які мені завжди були до вподоби, але обставини віддалили та й зараз тримають далеко від них. Правда, я почасти користуюсь сільським життям, тому що більшу частину року на дачі під Петергофом над морем з гаєм, садком, оранжереями, відкіля їжджу на посаду. Це нагадує Тускуланум, де жив Цицерон, але, на жаль, в ньому нема мого мудрого старого Сковороди, який негативно ставився до цього краю, а між тим він-би побачив тут і мого синка,
