Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/189

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

хто-б усе знав), а той, хто не хоче знати[1]. Зненавидь глупацтво — тоді будеш серед блаженних тетеревів, які приймають та люблять справедливі догани від своїх друзів[2]. Свої харківські байки Г. С. Сковорода присвятив любому другові Панасу Кондратовичу Панкову та в листі до нього з'ясовує значіння байок, а звертаючись до Панкова, говорить: „Прийми, любий друже, цю не без смаку воду від моїх, твого друга, думок. Не мої це думки і не я їх вигадав: істина безначальна. Але люблю їх. І ти люби — і вони будуть твоїми. Знаю, що твій тілесний болван дуже різниться від мого опудала, але хай ці два різних посуди наповнить один єлей і хай буде єдина душа та єдине серце. Це і є щира дружба, коли є єдність думок. Все не наше. Все згине, не виключаючи і наших болванів (цеб-то тіла). Самі тільки думки завжди з нами сама тільки істина довічня. А ми в ній, мов яблуко в своєму зерні, сховаємося. Будемо-ж підтримувати дружбу“. Є ще кілька цікавих листів Г. С. Сковороди до різних осіб, стан яких нам невідомий, і вони написані в такому-ж напрямкові. Взагалі можна сказати, що всі листи Г. С. Сковороди мають вагу своїм змістом і являють собою немов коротенькі трактати. В листах цих ми підкреслюємо своє спостереження — етичний елемент був сильний, але були тут ще й инші елементи. Часто-густо етика тут органічно з'єднувалася з його теорією пізнання, з відомими нам основами його філософії. В листі з Маначинівки від 1785 року до невідомого друга Сковорода пише: „Дух мій наказує мені трохи з тобою поговорити. Ти обіцяв відвідати мене, але навіть листа не написав. Чи ти здоровий? Питаю не про тіло. Чи не загибув ти сам себе, тоб-то твоїх думок та серця. Думки та серце зі мною, одповідаєш мені. Вірю. Коли в тебе таке серце, то ти не трухлява людина і не труна поваплена, але цілий, нетлінний та новий. Радуйся — бажаю тобі цього на новий рік“[3]. Тут звертає на себе увагу діялектичний метод у розвитку доказів Г. С. Сковороди. Він його засвоїв ще в Академії, і, що-далі, то з більшим успіхом продовжував розвивати в трактатах та листах. В другому листі, підписаному — друг Варсава, — цікаві вказівки, що й той, з ким листувався Сковорода, також написав йому палкого листа, надсилаючи в подарунок юфту, а без такого листа, додає Сковорода, не була б мені любою не тільки твоя юфта, але й вся вселенна, принесена в подарунок. Маючи постійно любов до мене та до мого бідного мандрівного життя, ти не шукав у мене ні плоти та крови, а тільки луку божого, цього нашого ґрунтовного камня“. Лист до

  1. Яке влучне опреділення!
  2. Там-же, ст. 473–479.
  3. Твори Сковороди, під моєю редакцією, ст. 117–118.