його праці, яке звичайно, а ні на крок не посунуло вперед знайомства суспільства з творами українського мудреця. Ми побачимо далі, що навіть життєписці Сковороди, що знайомилися з цією книжечкою, не мали змоги правильно порозумітися про її зміст. По-перше, твори Сковороди з його ім'ям з'являються друком лише 1806 року, і — що дуже характерно — у відомім масонськім журналі „Сионский Вестник“. Зрештою і тут надруковано було лише одну працю Сковороди — „Начальная дверь до християнського добронравия“, с коротеньким вступом редакції про його життя.
На 1837–1839 р. припадає видання 5 творів Г. С. Сковороди: Убогій Жайворонок (1837 рік), Разговор про душевный мир (1837), Беседа двое (1837), Харьковскіе басни, (1837 р.) та Брань арх. Михаїла с сатаною (1839 р.). Усі вони надруковані Московським Попечительним Комітетом Чоловіколюбного Товариства, в друкарні Решотникова, з дозволу духовної цензури. Кожний твір виданий окремо, — перед першим є коротка передмова про життя Сковороди за підписами членів Комітету, Макарова й Решотникова. З листа А. В. Горського до М. П. Гилярова — повідомлення про нього ласкаво подав нам Г. Шаховськой, що готував до друку великий життєпис Гилярова — видно, що „в дозволених до друку рукописах було зроблено поправки, хоча може бути й незначні“. Ми додамо до цього, що не обійшлося й безпрогалин. Такого висновку ми дійшли, порівнюючи текст „Беседа двое“ видання 1837 р. з оригіналом Сковороди: такі прогалини (досить значні) є на ст. 40, 41 та 44 Московського видання. Крім того, де-які прогалини й помилки сталися, очевидно, од недбальства видавців, або не гаразд написаних рукописів: зван замісць звон (ст. 7), нечестним зам. нечестивим (ст. 9), сеет зам. ссет (ст. 15), ольстисловія зам. бл…словія (ст. 18), латвце зам. латвое (ст. 23), каков зам. ковчег (ст. 41), гадами зам. чадами (ст. 43): решта змін є проста заміна слів — изрыганіе зам. блевотина (ст. 17), непотребных зам. блудных (ст. 44); у грецьких текстах явні друкарські помилки. Московський Комітет подав до цензури й де-які инші рукописи Сковороди, але вони не були дозволені до друку. У всякому разі не можна не подякувати йому і за те, що він зробив, бо його видання — це є друга спроба в цій справі, що далеко позад себе лишає заходи „Сионского Вестника“
1861 р. вийшла у Петербурзі ціла збірка творів Сковороди, — „Сочинения в стихах и прозе Григория Савича Сковороды с его портретом и почерком его руки. СПБ. MDCCCLXII, 312 ст. Издание Лисенкова, разрешено духовною цензурою“. Спочатку заміщено там коротенької передмови на 27 сторінок; тут про матеріяли, що покладено за підставу видання, сказано: тепер вони (твори) надруковані з старин-
