одну цікаву вказівку Костомарова, що Всев. Крестовський, вважаючи себе, як поступового борця, запеклим ворогом Аскоченського, справді сходиться з ним у нетерпимості, і для того й для иншого, при виданні пам'яток, має значіння не об'єктивна істина, а їхня тенденція. Дальшим після Петербурзького (1862 року) виданням творів Г. С. Сковороди було видання Харківського Історично-Філологічного Товариства, 1894 р. Я подав думку по нього, зібрав усі знадібки для нього, був його редактором та супроводив його двома розділами своєї критично-бібліографічноï розвідки. — Сочиненія Григорія Савича Сковороды, собранные и редактированные проф. Д. И. Багалеем. Юбилейное издание (1794–1894). С портретом его, видом могилы и снимками почерка. 7-й т. Збірника Харк. Істор.Філологічного Товариства, Х. 1894 р. CXXXI, 132, 352, також покажчик до його листів до М. І. Ковалинського, складений проф. И. В. Нетушилом. Насамперед я скажу про те, які були наслідки моїх заходів за розшуканням рукописів Г. С. Сковороди та які з них покладено було в основу цього видання.
13 жовтня 1894 року я пропонував Харківському Історично-філологічному Товариству, з огляду на майбутні в наступнім році, в жовтні, столітні роковини зо дня смерти Г. С. Сковороди, зібрати й видати його твори; мотивовано цю пропозицію, з одного боку, не аби-яким значінням Сковороди для історії місцевої освіти (вказано було між иншим і на те, що він підготовив ґрунт для відкриття в Харкові університету), а з другого боку, несправністю друкованих видань, що подають лишень дуже мале й далеко неточне поняття про письменницьку діяльність Сковороди, а до того-ж тоді вже зробилися бібліографічним раритетом. Історично-Філологічне Товариство поставилося повним співчуттям до цієї пропозиції та доручило мені „взяти на себе працю — зібрати й підготовити до видання твори Сковороди“. (Збірник Харк. Істор.-Філологічного Т-ва). Надія найти рукописи в громадських схованках та у приватніх осіб не одурила мене: навпаки, наслідки розшуків були кращими над найсмілівіші сподіванки мої.
Насамперед я почав розшукування у Харкові. У розпорядженні самого Історично-Філологічного Товариства виявився один надзвичайно важливий рукопис „Израильский Змій“, автограф самого Г. С. Сковороди, що його було пожертвувано Товариству 1899 року В. Лук. Спаським. Про цей рукопис зробив був усне повідомлення небіжчик, Голова Товариства, проф. О. П. Потебня, але, на-жаль, про нього не збереглося жадних відомостей (Товариство не друковало тоді не тільки своїх праць, але й протоколів). Сліди знайомства О. П. Потебні з цим рукописом ми знаходимо, —
